Щоб допомогти дитині пережити перехід до нового життя з мінімальними “втратами”, батькам потрібно забезпечити сину чи доньці необхідну підтримку. Психологи радять дорослим дотримуватися таких правил:
1. Нехай сімейний ритм на початку шкільного життя вашого першокласника буде стабільним. Не плануйте на цей час ремонт, переїзд, з’ясування стосунків. Намагайтеся зберігати мирну і доброзичливу атмосферу вдома. Звичний світ дитини й так зазнає істотних змін, і зміни в сімейному житті можуть остаточно вибити малюка з колії.
2. Підтримуйте інтерес дитини до нових знань і відкриттів. Вибирайте і читайте разом книги, проводьте цікаві експерименти, збирайте гербарій. Покажіть своєму першокласнику, що навчання – це не просто виконання шкільних вимог. Допоможіть дитині зберігати інтерес до навколишнього світу, стимулюйте пізнання незвіданого. Не залишайте дитину з навчанням наодинці. Робити уроки за учня не потрібно; ваше завдання – заохочувати самостійність, показуючи: вам важливо те, що він робить, а для нього самого це необхідно і корисно.
3. Формуйте у дитини позитивний, але реалістичний образ школи. Заздалегідь “вбиваючи” своєму першокласнику думку про те, що з 1 вересня його чекають суцільне свято і казка, батьки досягають результату, протилежного бажаному. Діти, налаштовані на веселощі, дуже скоро почнуть розуміти, що шкільне життя далеко не ідеальне: доводиться рано вставати, робити уроки, вчитель не завжди ними задоволений, однокласники трапляються різні… Розчарування викликає апатію, сум, втрату інтересу до навчання.
4. Представляти школу як щось страшне і невідворотне теж не варто. Говорячи дитині: “У школі тебе за таке не похвалять”, “Ти погано читаєш, учитель буде тобою незадоволений”, ви викликаєте у неї поганий настрій, тривогу, невпевненість в собі. Ще до початку занять вона буде думати: нічого не вийде, не варто і старатися.
5. Шукайте компроміс: постарайтеся змалювати реальну картину шкільних буднів, розповідайте цікаві історії, пригоди з книжок і фільмів про школу, діліться власними спогадами про свій клас. Говоріть як про плюси, так і про мінуси, не захоплюючись надмірно ні першим, ні другим. Ваша мета – надихнути, але не обдурити.
6. Слухайте дитину. Це актуально для батьків дітей різного віку. А в перехідний період, коли дитина тільки-тільки починає своє шкільне життя, активне слухання особливо важливе. Вашому синові або дочці необхідно знати, що від близьких людей завжди можна отримати підтримку. Якщо дитина розповідає вам про свої страхи перед початком навчального року або ділиться проблемами в стосунках з учителем чи однокласниками, вислухайте з належною увагою і порадьте щось корисне.
7. Підбадьорюйте свого маленького першокласника. Чути слова любові й підтримки хочуть всі: й дорослі, й діти. А 6–7-річна людина, чиє життя докорінно змінюється, потребує їх найбільше. Не акцентуйте увагу на невеликих невдачах дитини. Підкреслюйте те, що вийшло найкраще.
8. Постарайтеся діяти узгоджено з класним керівником. Перший учитель є для школяра дуже значущою і авторитетною людиною. Якщо ж батьки дозволяють собі критикувати вчителя, та ще й на емоціях, не розібравшись, це може викликати у дитини розгубленість, тривогу і нерозуміння, кого слухати.
9. Будьте адекватні в своїх вимогах до дитини. Пам’ятайте: ваша дитина тільки через те, що стала школярем, не може враз перетворитися на дорослу і відповідальну людину. Деякі батьки різко змінюють свої вимоги до дитини, часто апелюючи до факту: “Адже ти вже великий, у школу ходиш!”
10. Не вимагайте від дитини дуже багато. Їй і так чимало треба робити: виконувати домашні завдання, довго перебувати в сидячому положенні, заробляти хороші оцінки, похвали вчителя. Невідповідність очікувань реальності викликає у малюка зниження самооцінки, тривожні думки: “Я поганий”, “Зі мною щось не так”, “Мені хочеться гратися, а не можна”. Пам’ятайте: проблем з адаптацією до школи дитині і так вистачає – не посилюйте їх власними неадекватними вимогами.
Бажаємо батькам і дітям успішного шкільного старту!