Це свято належить до 12 найголовніших у церковному році й покликане нагадувати людям про необхідність духовного преображення. Відзначається завжди 19 серпня. У народі отримало назву Яблучний Спас.
В основі свята – подія, яку докладно описують три євангелісти – Матфей, Марк і Лука. Незадовго до розп’яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів – Петра і братів Заведеєвих, Іакова та Іоанна, вирушив із Кесарії Філіппової (давнє місто, яке знаходилося біля витоку ріки Йордан) у межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, Ісус почав молитися. Втомлені апостоли заснули, а коли прокинулися, то побачили, що Христос стоїть оточений яскравим сяйвом. Обличчя Його променіло, як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід.
Згодом із білої великої хмари пролунав голос Бога Отця: “Це Син мій улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся” (Мт. 17:5). Збентежені учні припали до землі. Ісус Христос підійшов до них і наказав підводитися та не боятися. Він був уже в звичайному вигляді. Про побачене Преображення Спаситель звелів нікому не розповідати аж до Його Воскресіння з мертвих.
За давньою традицією у Єрусалимі цього дня освячують виноград. В Україні несуть до церкви місцеві дари – яблука, груші, а також мед та колоски злакових. Благословляючи принесені плоди, Церква утверджує думку про те, що все – від людини до рослини – повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
Святковою стравою на Спаса в наших пращурів були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, а замість неї клали мед. Потім яблука запікали в печі. Готували також пироги з яблучною начинкою. Їли їх із узваром чи грушівником – киселем зі свіжих груш.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.