Підтримуючи традиції,                         розвиваючи економіку
18 серпня ярмарок офіційно відкрив Президент України Віктор Янукович. Вітаючи з відкриттям цього яскравого й непересічного свята, Глава Держави наголосив, що Сорочинський ярмарок став візитівкою не лише Полтавщини, а й усієї України. Адже ознайомитися з народними промислами, а також із здобутками промислового та аграрного виробництва приїжджають гості з різних країн. Віктор Янукович переконаний, що участь у ярмарку провідних підприємств дасть можливість розширити ділові стосунки з партнерами в усьому світі. Водночас наші надбання у соціально-економічній, культурній, мистецькій, духовній сферах сприятимуть зміцненню авторитету країни на міжнародній арені. Приємно відзначити, сказав Президент, що Полтавщина займає достойне місце серед областей України у відродженні економіки, вирішенні соціальних питань, розвитку культури. Глава Держави також відзначив, що цього року проведення ярмарку приурочено до 65-річчя Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Саме завдяки подвигу славетних воїнів Великої Вітчизняної не лише здобуто мир для прийдешніх поколінь, а й збережено національні культурні традиції, підкреслив Віктор Янукович. Він побажав усім доброго ярмаркування.
Сам Віктор Федорович приїхав на ярмарок, зокрема, за вишиванкою. Та, оскільки вибір такий, що очі розбігаються, став власником одразу двох сорочок: одну, зізнався журналістам, йому подарували, іншу – купив. Повіз він додому й бочечку для соління огірків, а також сувеніри.
Огляд ярмаркової експозиції Президент України провів разом із віце-прем`єром Віктором Слаутою, головою облдержадміністрації Олександром Удовіченком, головою обласної ради Володимиром Марченком. Після цього Віктор Янукович дав прес-конференцію для представників ЗМІ. На прохання “Зорі Полтавщини” висловити свою оцінку розмовам про утиски слова в Україні, повернення цензури Віктор Янукович зазначив, що про відсутність цензури свідчить запитання як таке: інакше його не могли б навіть поставити. Президент чекає від журналістів не голослівних звинувачень, а конкретних прикладів із прізвищами тих офіційних осіб, які стоять на заваді розвитку свободи слова, якщо такі приклади, звісно, є. Досі, сказав Віктор Янукович, він не почув конкретики від представників ЗМІ. Розмови ж навколо теми про цензуру сприймає як один із засобів політичної боротьби. “Більш зацікавленої у розвитку свободи слова людини, ніж я, ви в Україні не знайдете, – зазначив Президент. – Я добре розумію, що тільки вільна людина, права якої будуть захищені, буде щасливо жити в Україні. І я бажаю своїм дітям і онукам, щоб вони жили в такій країні”.
Розвіяв Президент і занепокоєння щодо можливих проблем на хлібному ринку через спекотну аномальну погоду й менший, ніж очікували, врожай. Як поінформував Глава Держави, в цілому урожай зернових становитиме майже 40 млн тонн. Із них близько 17 млн тонн – продовольчої пшениці. Річна потреба України у продовольчому зерні – 6 млн тонн. Нині влада спрямувала свої зусилля на закупівлю у державний резерв
1 млн тонн зерна (800 тисяч тонн вже закуплено) і 1,5 млн тонн – у регіональні резерви. Тож немає підстав говорити про те, що Україна буде без хліба. У формуванні ціни на зерно виходили з інтересів виробників, наголосив Віктор Янукович. З огляду на те, що у світі продовольчого зерна справді не вистачає, то, забезпечивши зерном Україну, товаровиробники можуть вигідно продавати урожай за кордон – держава заважати не буде, запевнив Президент. Що ж до ціни на хліб у роздрібній мережі, то її зростання держава зможе стримувати за допомогою інтервенції на внутрішній ринок борошна з резерву, а також обмеженням торговельної надбавки.
Захворюванням і смертю дітей у Ніжинському інтернаті Президент вкрай стурбований. Він відкидає думку про чиїсь навмисні дії, але наголошує на тому, що у цій ситуації все-таки є винні – ті, хто відповідає за безпеку дітей. Державі ж у цілому потрібно засвоїти цей негативний урок і зробити певні висновки – передбачити у внутрішній політиці забезпечення безпечного життя дітей-сиріт, дітей-інвалідів. Це стосується, зокрема, соціальних служб, Міністерства охорони здоров’я.
Усім ярмаркам –
ярмарок!
Тим часом ярмарок співав і торгував. За даними керівника ТОВ “Сорочинський ярмарок”, заступника голови Держкомітету з питань регуляторної політики й підприємництва України Світлани Свищевої, цього року його учасниками є 800 майстрів народних промислів, близько півтисячі приватних підприємців. У ньому беруть участь також понад 400 промислових підприємств. Міжнародний статус ярмарку підтверджують зарубіжні учасники. Зокрема, вперше приїхали у Великі Сорочинці представники Японії, Болгарії, Литви, Азербайджану. Понад 3 тисячі творчих колективів з України, а також Росії, Азербайджану виступатимуть на сценах Жабокицького майдану впродовж цих шести днів. Частуватимуть учасників і гостей ярмарку 62 заклади громадського харчування.
Серед нових родзинок культурно-розважальної програми Світлана Свищева особливо відзначила фестиваль “Золотий млин”, у рамках якого відбудеться виступ сучасних музичних гуртів, конкурс короткометражних стрічок про Україну, а також пошук скарбу Гоголя. А взагалі, на її думку, “масштабнішого, природнішого заходу в Україні немає”, тож немає і кращого відпочинку.
Краси не буває
забагато
А бурхлива людська ріка текла Жабокрицьким майданом шукати, що кому до смаку та по гаманцю. Вишивані речі, кераміка, вироби різьбярства, лозоплетіння – звісно, вистачило б грошей, то віднайшлися б охочі придбати собі по витвору в кожного без винятку майстра. Краси не може бути забагато! Втім, ціни не дозволяють втрачати голову. Хоча, варто зазначити, що й захмарними їх у сучасному розумінні та при сьогоднішньому попиті на речі ручної роботи не назвеш. Так, чоловічу вишиванку можна придбати, наприклад, за 350 гривень. Якщо ж бажаєте носити по-справжньому вишукану річ, доведеться викласти не менше тисячі.
За ляльку-мотанку, що увійшла сьогодні  навіть у моду, в середньому просять 200 гривень. Однак ціна часто коливається саме в залежності від ляльчиного “зросту”. Новинкою, впевнена Світлана Данченко, яка приїхала на ярмарок із Харківщини, стали у Великих Сорочинцях її мотанки – зелені, наче травневі луки.
– Це вироби з трави. Сировину заготовляють ще навесні чи на початку літа, дбайливо висушують, щоб згодом вона не втрачала кольору, а потім використовують як матеріал для виготовлення цих диво-забавок. 
Опішнянську, миргородську кераміку також не складно відшукати на ярмарку. Наприклад, за глечик Олександр Ємець у середньому просить 50 гривень. Чоловік займається тільки реалізацією виробів і цього разу торгує у Великих Сорочинцях удруге. Говорить, що минулорічний ярмарок переконав його у вигідності справи – екологічно чистий, майстерно оздоблений посуд беруть добре, а потім ще й довго хвалять.
Не такий бадьорий настрій був у Сави Мазкуна з села Петрівка Глобинського району. Він бідкається, що останніми роками ярмарок все більше нагадує йому звичайнісінький базар: у містечку майстрів чимало тих, хто лише перепродує. Сава Володимирович привіз у Великі Сорочинці кошики з лози та солом’яні капелюхи. До речі, спека, що зранку нібито відступила, ближче до обіду знову запанувала, так що простоволосим прикрити голову від сонця справді щиро хотілось не тільки задля краси. Ціни на солом’яні капелюхи в різних продавців різні, чи то в кожного свої – і 150, і 240 гривень.
– У нашому селі всі люди займаються народними промислами, – припрошує до свого товару колоритна гуцулка. – І село в нас незвичайне – Снідавка. Його так назвали тому, що колись там поснідав сам Олекса Довбуш! – жіночка мне в руках м’якенькі, майже пухнасті чуні.
Уже водинадцяте з Косівського району Івано-Франківсько
ї області Ольга Слижук приїздить на Сорочинський ярмарок. По-різному, зізнається, бувало: іноді зарікалася, що вже забуде й дорогу сюди – і через чималу, виснажливу відстань, і через звичайну серпневу спеку. Втім, цього разу приїхала, незважаючи й на аномальну погоду. “Знаєте, – сміється жінка, – це – як азарт. Раз тут побував, у неймовірній круговерті, й усе – треба їхати знову!”
Є своя історія прямування до Великих Сорочинців і у Саніят Магомедової. Цього разу жінка вдруге приїхала з Дагестану запропонувати ярмаркувальникам чудові, по-справжньому художньої роботи, шалі й хустинки- “павутинки”. Квартирує Саніят у місцевої жительки, на ціни не скаржиться. Розповідає, що на дорогу до України витратила близько 10 тисяч російських рублів (майже 2,5 тис. грн). Але іншого виходу, як шукати заробітків навіть так далеко від домівки, її родина поки що не бачить. А того дня ще й торгівля чомусь не вдавалася.
…Але будь-який сум на ярмарку розтане, наче той льодяник у роті, тільки-но озветься десь зовсім поруч сопілка або свистунець. А звучать вони зазвичай оркестрами. Бо біля продавців із таким улюбленим дітлашнею дешевим (від 2 до 10 гривень) товаром швидко шикуються черги.  Дорослі вдають, що купують забавки навіть без особливої цікавості, аби швидше заспокоїти своїх чад, проте тільки-но починають вибирати, так і дивуються, що й серед сотні на перший погляд однакових свистунців немає навіть двох близнюків. Вони всі особливі, як кожен ярмарковий день.
І воли, й чайна
церемонія
Театралізована вистава (у виконанні акторів Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру) за участю найавторитетнішого у Сорочинцях персонажа – Миколи Гоголя  – також неодмінний атрибут ярмарку. Це вже те, що скільки б не повторювалось, а ніколи не набридає, бо на “побачення” із ним сюди і їдуть.
А щоб ярмарок, та без пісень?.. Звісно, їх виводять на сотні голосів на різних сценах ансамблі з багатьох куточків і України, й країн близького та далекого зарубіжжя. У культурно-мистецькій програмі участь беруть як професійні, так і аматорські колективи. Зокрема, з Карелії (Росія) вітати учасників фестивалю прибув ансамбль “Українська пісня”. Серед танцювальних колективів особливо привернув увагу запальними танцями “Азербайджан”.
У містечку майстрів будь-кому можна було стати старанним учнем (бо інакше – навіщо?) гончаря, у програмі “Козацьких розваг” – позмагатися в розважально-ігрових конкурсах. Творчих учасників на ярмарку, як завжди, стільки, що всього не передивишся, не переслухаєш: народний колектив “Червона калина” (Київська область), фольклорно-етнографічний гурт “Барвінчани” (Харківська область), ансамбль народної пісні “Веселухи” (Херсонська область) і ще багато-багато талановитих, залюблених у мистецтво людей.
Не без цікавості ярмаркувальники, особливо юні (принаймні ті, що вже виросли з атракціонів на зразок “ланцюжків” та “гірок”), поглядали в бік дивної, дуже схожої на “Антилопу гну” автівочки. Та все ж сотня гривень за 20 хвилин поїздки – щастя дуже скороминуще. Одне слово, зі щирішим захватом ярмаркувальники спостерігали за іншим “транспортом”… – за волами! Тварини, мабуть, відчували – аж позували, неповороткі, як гори, і з такими добрими-предобрими очима…
Якщо є бажання зануритися в найцікавіші традиції інших народів – гарна нагода відвідати на ярмарку представників Українсько-Японського центру.
– Ми пропонуємо повчитися японській каліграфії, – розповіла Любов Шендер, – а також у нашій програмі є чайна церемонія. Лекція, демонстрація самого процесу церемонії, дегустація чаю та солодощів “агара” (це щось на зразок желе) загалом коштують 40 гривень.
Якщо ж апетит не згоден на задоволення тільки цікавості й вимагає суто українського наповнення, заклади громадського харчування пропонують, зокрема, борщ, суп із галушками чи картопляне пюре в середньому по 10 гривень за порцію. Згодні на булочку? Невибагливим на такий “перекус” вистачить і 2,50. До речі, навіть не дуже спостережливі, напевно, помітили, що столики в затінку парасоль нерідко залишались порожніми навіть в обідню пору. Що ж розходилося “на ура”, так це, звісно, напої. За півторалітрову пляшку мінералки ярмаркувальники сплачували іноді й по 10 гривень.
У промислових рядах
Промисловий потенціал Полтавщини на ярмарку представляють, зокрема, такі підприємства, як Крюківський вагонобудівний завод, Кременчуцький колісний завод, Кременчуцький автоскладальний завод. Для зазначених учасників це переважно іміджевий захід. А от щодо підприємств харчової промисловості, то торгівля на їхніх точках ішла жваво. Окрім того, щоб задовольнити звичайний попит покупців, деякі намагалися й здивувати. Так, ТОВ “Кременчукм’ясо” спеціально для ярмарку виготовило 60-кілограмовий м'ясний торт. От тільки який на смак той заквітчаний копченостями красень, так ніхто й не дізнається. Продавці повідомили, що торт буде окрасою вітрини до завершення торгового свята в Сорочинцях. Іншого призначення в нього немає…  А от цікаво, чи може бути в “делікатесі” й інше наповнення, адже все-таки він нібито й неповноцінний продукт харчування, сказано ж: “тільки окраса”?
Полтавський хлібозавод “Південний” дивував скромніше, але спеціально до Сорочинського ярмарку випекли пряники з аналогічною назвою, розповіла продавець Галина Трофименко. Секрет простий: медове тісто з повидлом. Аромат – неперевершений!
Щодо підприємств-гостей, то принцип попиту той же – чия продукція не широкого вжитку, прибули на ярмарок саме з іміджевою метою. Серед таких, зокрема, – представники одного з головних спеціалізованих заводів із виготовлення оснащення для очистки та калібрування  зерна – ТОВ “Аеромех” (Луганськ). Жваво ж торгували, наприклад, ДП “Харківський завод шампанських вин”, торгова компанія “Інокс” (Одеса), що пропонувала посуд та кухонне приладдя, інші підприємства.
Серед тих, хто хоч і з неохотою, та все ж таки похвалився значним попитом на представлену на ярмарку сільгосптехніку, – директор Полтавської філії ТОВ “Укрзапчастини” Олександр Комаров. Щоправда, у Великих Сорочинцях – жодних продаж. Тут виставлені лише зразки тракторів “FOTON” – виробництво китайське, але за англійською технологією. А поруч із “FOTONом” тепер стоїть і трактор-новачок із недвозначною назвою “Кий”.
– Це вже наш бренд, – говорить Олександр Анатолійович. – Ми вийдемо з ним на здешевлення продукції, адже хоч 50 відсотків запчастин у цій моделі китайські, інші 50 – вже вітчизняні, наші.
Бюджетною, тобто здешевленою, версією обприскувачів бажають порадувати потенційних споживачів і представники Торгового дому “Львівсільмаш”. У Великих Сорочинцях вони показали також техніку для збору картоплі та косарки.
Загалом же великого розмаїття у рядах промислових товарів немає. Серед того, що найчастіше привертає увагу (щоправда, не стільки покупців, скільки цікавих), – діжечки від ТОВ “Бондарний Дім” (Київська область). Виготовлені вони з дуба. Одні призначені для вина, інші – для домашніх солінь. Місткість – 10 – 15 літрів. Ціна – 360 – 390 гривень.
Якщо ж вартість такого “погребу-бару” засмучує й вдома виготовляти цей напій не з руки, можна придбати вино у пляшці. Гості з Грузії пропонують його за ціною від 60 до 200 гривень. І залежалим товаром воно не буде. Минулого року, запевняють кавказькі продавці, не всім бажаючим вистачило.
Саджанці та насіннєву продукцію для квітника пропонують головним чином приватні підприємці. Але що всі ті бутони-пелюстки у порівнянні з враженням, яке справляє лимонне деревце, що може плодоносити у горщику на підвіко
нні! Саджанці цитрусових – лимона, мандарина й апельсина – на ярмарок привезли зовсім не здалеку, з Донецька. Їх вирощуванням займаються у ПП “Сирія”. Ціна саджанця – 60 гривень. Жити він здатен до 25 років.
Отака-от екзотика. Власне, все, як і має бути в творчому, торговому дійстві, де, якби мав у часи гоголівських героїв навіть “рублів тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку”. Що вже зітхати тепер…