Пам’ять святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого Православна Церква відзначає 28 липня. Володимир Святославович увійшов у історію нашого народу як Хреститель Київської Русі, який долучив свою державу до християнської цивілізації. Саме за його правління Київська Русь досягла найбільшого розквіту.
У 987 році князь Володимир виступив у похід на місто Корсунь (збереглися руїни на околиці сучасного Севастополя), яке на той час належало Візантійській імперії. Захопивши його, почав вимагати руки царівни Анни, погрожуючи в разі відмови походом на Константинополь. Брати царівни поставили умовою шлюбу прийняття Володимиром віри Христової. “Я давно випробував і полюбив її”, – відповів князь Володимир.
Коли царівна Анна прибула з духовенством до Корсуня, князь Володимир раптово осліпнув. Царівна запропонувала йому негайно охреститися, сподіваючись на зцілення. Під час святого Хрещення Володимир прозрів і в духовному натхненні вигукнув: “Тепер я побачив Бога Істинного!”.
На жаль, ця сторінка української історії є нині предметом імперських зазіхань Кремля, який шукає будь-яких обґрунтувань сакральності Криму для Росії та виправдання своїх окупаційних дій. Але понад тисячу років тому Володимир Великий-християнин разом із дружиною Анною тримали шлях із Корсуня саме до Києва, серця Руси-України, а до дати першої літописної згадки про містечко Москов залишалося ще півтори сотні літ.
У Київській державі Володимир Великий узявся за викорінення язичництва й почав ревно нищити поганських ідолів. Священнослужителі, а також охрещені княжичі та бояри обходили площі та будинки киян і наставляли їх в істинах Євангелія.
Нарешті Великий князь Володимир призначив день всенародного Хрещення (за деякими даними, 1 серпня 988 року). Тільки найзапекліші язичники виявили супротив цьому велінню. Більшість киян прийшли на те місце, де притока Дніпра Почайна впадає у Дніпро. Тут було звершене Таїнство святого Хрещення.
У 988 році в Києві побудовано храм на честь святителя Василія Великого; наступного року запрошені з Візантії будівничі заклали храм Пресвятої Богородиці (церкву було зведено в 996 році, вона отримала назву Десятинної).
Після Хрещення князь Володимир прожив ще 28 років, ревно дбаючи про поширення християнства й просвітництво серед народу. 28 липня 1015 року Володимир Великий відійшов до Господа. Його поховали в Десятинній церкві біля гробу цариці Анни, яка померла раніше (1011). Мощі великого князя знаходилися тут до 1635 року. Потім їх віднайшов Київський митрополит Петро Могила і переніс до Софійського собору.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.