Цьогорічна прохолодна й волога весна завдала клопотів не лише городникам, а й тим, хто тримає курей. Чимало господарів скаржаться на те, що їхня птиця почала втрачати голос, кашляти й страждати від інших симптомів “застуди”. Але спричиняють хворобу зовсім не низькі температури…

Інфекційний ларинготрахеїт – гостре захворювання птиці, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, носової порожнини й супроводжується утрудненим диханням та кашлем. Ця інфекція переважно уражує птицю в господарствах із потоково-промисловою системою утримання. Але також реєструються випадки захворювання в особистих та фермерських господарствах. Під час хвороби летальність домашньої птиці становить 15–50%, на третину знижуються яйценосність, прирости живої ваги птиці.
Викликає інфекційний ларинготрахеїт вірус. На щастя, збудник цього захворювання не вирізняється стійкістю. Наприклад, якщо з пташника переселити курей, він загине через 5–9 днів. У питній воді вірус зберігається не більше однієї доби, у посліді – не довше дев’яти діб. Заморожування і висушування він не боїться, а от під впливом сонячних променів гине протягом семи годин. Вірус нестійкий до дії дезінфікуючих засобів: лужні розчини знешкоджують його за 20 секунд. На яєчній шкаралупі він може зберігатися до 96 годин. При проникненні усередину яйця залишається небезпечним до 14 днів. При нагріванні вірус гине через дві години, при кип’ятінні – миттєво. У холодну пору року на відкритому повітрі вірус живе до 80 днів, у приміщенні – до 15 днів.
До інфекційного ларинготрахеїту сприйнятливі кури, цесарки, індики та інші види свійської птиці. Більш чутливі до захворювання молоді кури у віці від п’яти місяців до року, але можуть захворіти і курчата 20–35-денного віку.
Інфекційному ларинготрахеїту властива деяка сезонність, пов’язана зі зміною погодних умов, зниженням температури, підвищенням вологості в приміщенні. Надмірна скупченість птиці, погіршення умов її утримання взимку та навесні, неповноцінний раціон теж здатні викликати спалах хвороби. Курчата, виведені з якісних інкубаційних яєць, стійкі до інфекційного ларинготрахеїту в перші дні життя.
Основним джерелом ураження в господарстві є хвора птиця. Вірус передається через корми, воду, підстилку, взуття та одяг господаря. Зараження відбувається повітряним шляхом: хвора птиця при кашлі та з носовим слизом викидає в повітря вірус. Спочатку уражуються найбільш ослаблені кури, а потім – протягом наступних 4–8 тижнів – інфекція поступово поширюється. Потрапивши на слизові оболонки гортані, трахеї, носової порожнини, а також очну кон’юнктиву, вірус швидко накопичується в епітеліальних клітинах. Потім збудник захворювання проникає в кров, розноситься по всьому організму, потрапляє у селезінку, печінку, де викликає гострі запальні й дегенеративні процеси. Пробки, що утворюються внаслідок відшарування плівок епітелію, можуть закрити просвіт трахеї, спричинивши загибель птиці внаслідок асфіксії.
Інкубаційний період залежно від концентрації вірусу, що потрапив до організму, а також стійкості птиці до захворювання коливається від 2 до 30 днів. Перші клінічні симптоми ураження з’являються через 3–7 днів. Перебіг хвороби може суттєво відрізнятися. Розрізняють три форми хвороби: ларинготрахеальну, кон’юнктивну й атипову.
Надгострий перебіг ларинготрахеальної форми інфікування часто виникає там, де хвороба до того не проявлялася. У середовищі високозаразної інфекції за дві доби може інфікуватися до 80% курей. Уражена птиця починає важко дихати, жадібно ковтати повітря, витягуючи тіло і голову. У деяких курей з’являється сильний кашель, що супроводжується кров’яним відхаркуванням.
Хвора птиця поводиться пасивно, намагається усамітнитися, заплющує очі. Перебіг надгострого ларинготрахеїту супроводжується характерними хрипами, що особливо відчутні вночі. Якщо не вживати лікувальних заходів, через пару днів хвороби кури починають гинути одна за одною. Смертність у такій стадії сягає понад 50%.
При гострому перебігу хвороби, як правило, спочатку хворіють окремі особини, а через 7–10 днів – все поголів’я неблагополучної групи. У інфікованої птиці спостерігаються загальне пригнічення, млявість, відсутність апетиту, вона стає малорухомою, сидить із закритими очима. При прослуховуванні у вечірній час спокійно сидячої птиці легко почути свистячі, каркаючі звуки. Закупорка гортані, трахеї призводить до порушення дихання. Птиця дихає через відкритий дзьоб. Проведення пальпації в ділянці гортані й трахеальної трубки викликає у птиці напади кашлю. При огляді розкритого дзьоба нескладно помітити набряк слизової оболонки гортані й трахеї, іноді – з крововиливами. У запущених випадках навколо гортані накопичуються характерні відкладення. Своєчасне їх видалення і подальше лікування може врятувати життя хворій птиці. Якщо ж вчасно не зреагувати на симптоми, через три тижні гострого перебігу хвороби вона може загинути від асфіксії. Летальність у даному випадку – 10–60%.
Підгострий перебіг інфекційного ларинготрахеїту триває 2–3 тижні, й при цьому клінічні ознаки виражені слабше. Або птиця одужує, або захворювання стає хронічним (понад місяць) із періодичним поліпшенням стану здоров’я птиці. У неї так само спостерігаються кашель, утруднене дихання, анемія гребеня і сережок. Яйценосна функція послаблюється.
Хронічний перебіг ларинготрахеїту часто є продовженням підгострої форми. Хвороба протікає повільно, характерні симптоми проявляються вже безпосередньо перед загибеллю птиці. Смертність у цій формі хвороби – від 2 до 15% поголів’я.
Нерідко спостерігається кон’юнктивна форма ларинготрахеїту, що зазвичай протікає хронічно, частіше уражує курчат при інтенсивній потоковій системі вирощування. Основні клінічні ознаки – гіперемія слизових оболонок ока, деформація очної щілини, набряклість повік, світлобоязнь (хворі курчата намагаються забитися в темний куток), сльозотеча. Під третім віком скупчуються фібринозні маси, настає часткова або повна втрата зору. Кон’юнктивна форма інфекційного ларинготрахеїту триває від 20 днів до 2–3 місяців і може уразити до 90% курчат до 60-денного віку. Найбільш важкий перебіг захворювання відбувається при утриманні птиці в забруднених приміщеннях із високою вологістю.
Діагностувавши хворобу, необхідно негайно розпочати лікування. Птицю забезпечують підвищеним рівнем годівлі, налагоджують обігрів і вентиляцію пташника. Спеціальних препаратів проти інфекційного ларинготрахеїту немає, але хворій птиці може допомогти симптоматичне лікування. Так, для придушення супутніх бактеріальних інфекцій випоюють антибіотики широкого спектру дії, зокрема енрофлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, тетрациклін. У корм можна підмішувати порошок фуразолідону з розрахунку 8 г на 10 кг корму. Застосовують розчин гентаміцину, розпилюючи його. Для дезінфекції пташника в присутності птиці за допомогою генератора аерозольно розпорошують молочну кислоту або йодтріетіленгліколь.
Дезінфекцію можна робити методом сублімації хлорскипидару з розрахунку 2 г хлорного вапна і 0,2 г скипидару на 1 м3 приміщення. Випоюють розчини комплексних вітамінів – “РексВітал”, “Чіктонік”, “Амінівітал”, “Нітамін”. У вологу мішанку додають препарат “АСД-2” з розрахунку 1 мл на 100 голів. Раціон необхідно збагатити вітамінами А і Е.
У регіонах із частими спалахами цієї хвороби є сенс проводити вакцинацію. Для цього в організм птиці через носові шляхи або підочні пазухи вводять живу вакцину. Її також можна втирати в пір’яний покрив і додавати в питну воду. Зазвичай пташенят вакцинують із 25-денного віку з урахуванням епізоотологічної ситуації. Якщо господарство благополучне, проводиться аерозольна вакцинація. Вакцину ВНІІББП або ВНІІВВМ розводять згідно з інструкцією і розпилюють у місцях годівлі птиці. Після цього можливе тимчасове погіршення стану птиці, але воно мине через 10 діб. Внаслідок аерозольної вакцинації імунітет розвивається через 4–5 днів і зберігається до року.
Також вакцину можна закапувати на кон’юнктиву в підочні пазухи, що вважається найбільш надійним способом. Ще один варіант вакцинації – клоачний. За допомогою спеціальних інструментів на слизову клоаки наноситься вакцина і втирається деякий час. Через кілька днів процедура повторюється. Після вакцинації виникає запалення слизової оболонки клоаки, але в результаті виробляється стійкий імунітет.
Для профілактики інфекційного ларинготрахеїту власники птиці повинні чітко дотримуватися виробничої гігієни. Комплектування яйцем, призначеним для інкубації, й одноденними курчатами необхідно здійснювати тільки з благополучних господарств. Бажано утримувати птицю окремо в залежності від її віку.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва та переробки продукції тваринництва