Полтавці добре пам’ятають, як 1992 року в місті з’явився етнографічний гурт “Орта”, створений Володимиром Григоровичем. Він сам став і художнім керівником, і активним учасником дійств. До гурту влилися вчителі, учні полтавських шкіл №№ 6, 14, 25, їхні батьки, з великим піднесенням на високому естетичному рівні “Орта” дарувала полтавцям колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, давні обрядові пісні.
“Орта” і понині продовжує справу свого наставника, який із теплотою і вдячністю присвятив їй ці рядки:
… Рука до руки – як зоря до зорі,
злотиться двадцятого віку обнова,
колядницькі гімни в сучасній порі –
мов кодекс народного Віщого Слова.
Володимир Данилейко народився 9 серпня 1930 року в селі Демина Балка Хорольського району. Коріння його роду бере початок від одного із запорозьких козаків – Данила, який мав чудовий голос і, як говорить легенда, коли плив у човні й співав, то риби стояли непорушно і слухали пісню. Батько опанував фах чоботаря і був великим майстром своєї справи. Середню школу № 17 міста Полтави Володимир закінчив у 1949 році із золотою медаллю. Навчався у Харківському державному університеті, отримав диплом журналіста з відзнакою, потім учився в Київському державному університеті, у Харківській консерваторії.
Працював журналістом у газетах та журналах Києва, Полтави, Переяслава-Хмельницького. Він – автор численних монографічних нарисів, збірок народних обрядових пісень, дискусій, поглядів на витоки давньої культури українців. Як патріот України і поет відгукувався на всі визначні події в державі. Його перу належать вірші “Гідність людини”, “Білий кінь”, “Перебудова”, “Пробудження”, “Дума”, “Соборна Україна” і багато інших, в яких автор переосмислює прожите і схвалює державотворчі процеси, розбудову незалежної України, пробудження національної свідомості.
Діапазон подвижницької діяльності Володимира Данилейка надзвичайно широкий. Він – член національних спілок майстрів народного мистецтва України, художників, журналістів, кобзарів, вчений секретар секції образотворчого мистецтва Товариства охорони пам’яток історії та культури України. У Спілці письменників України працював з Олесем Гончарем. А його друзями були Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Пилип Бабанський, Станіслав Тельнюк, Іван Шпиталь, Леонід Кізь.
Тривалий час Володимир Данилейко працював у редакції “Зорі Полтавщини” і залишається її автором і другом. Нині Володимир Григорович за станом здоров’я не в змозі вести активну громадську діяльність, але його неспокійна душа невтомно трудиться. Він створює пісні для ансамблю своєї сім’ї “Світовид”, у якому співають його талановиті діти. А до свого вісімдесятиріччя написав вірші про воістину космічний феномен людської культури – українське Трипілля.
Сердечно вітаючи ювіляра, зичимо йому творчого здоров’я на довгі роки і здійснення його заповітної мрії – повернути українців до народних традицій, до етнокультури, до краси, до мудрості віків.
Наталія ЛИТВИНЕНКО
Журналіст