До редакції газети “Зоря Полтавщини” із проханням про допомогу у вирішенні земельних питань звернувся В’ячеслав Якович Маріїч із села Полузір’я Новосанжарського району. Цитуємо листа із незначними скороченнями занадто категоричних, на нашу думку, формулювань: “У 2000 році я приватизував хату й земельну ділянку, загалом 0,38 гектара. Отримав Державний акт на приватну власність, але для отримання кадастрового номера треба було знову робити документи. У листопаді 2015 року уклав угоду на їх виготовлення з приватним підприємцем Русланом Чмихалом… Ми заплатили 1800 гривень, хоча в договорі значилося 900. Без виїзду на місце для проведення теодолітної зйомки земельної ділянки він виготовив документи. Районний земельний відділ повернув їх із зауваженнями. Адже згідно з цими паперами наші 12,5 сотки разом із хатою та іншими побудовами тепер належать нашому сусідові…”
За словами нашого дописувача, він знову звернувся до пана Чмихала, аби той виправив свої помилки. Але той знову запросив плату за свою роботу. А за що платити, запитує В’ячеслав Маріїч? На листи-запити про виправлення його ж помилок пан Чмихало, як стверджує наш дописувач, не відповідає. Під час особистого прийому, як зазначив В’ячеслав Маріїч, Руслан Чмихало сказав, що документи зробив.
“…У земельному відділі сказали, що жодного впливу на пана Чмихала не мають, оскільки він їм не підпорядковується”, – йдеться у листі В’ячеслава Маріїча.
До речі, фахівці Держгеокадастру області на звернення редакції стосовно даної ситуації зазначили, що йдеться про договірні відносини, а значить і домовлятися між собою мають учасники угоди. Загалом же Держгеокадастр опікується тільки землями сільськогосподарського призначення. А в зазначеному випадку це землі сільської ради. Тож і звертатися треба до органів місцевого самоврядування.
Слід додати, що В’ячеслав Маріїч звертався до різних інстанцій, навіть до народного депутата України, але, як мовиться, віз і нині там. Оскільки за будь-яких обставин виходить, що наш дописувач має знову сплатити гроші за виправлення чиїхось помилок…
Ми також поспілкувалися з Русланом Чмихалом, який так прокоментував ситуацію, що склалася: “Я виготовив документи В’ячеславу Маріїчу й передав їх, відповідно, на реєстрацію. Але в реєстрації було відмовлено, оскільки у нас в районі була така землевпорядна фірма “Земляки”, яка невірно зареєструвала сусідню земельну ділянку (присадибну ділянку сусідів Маріїча. – Авт.). Я неодноразово пояснював В’ячеславу Маріїчу, що я безкоштовно перероблю відповідні документи сусідів, у яких допущені помилки зазначеною фірмою, але за внесення змін у Держгеокадастр потрібно заплатити по 208 гривень за кожен кадастровий номер. А таких у сусідньому обійсті три. Свої кошти платити я не буду, бо я й так пішов їм назустріч…”
Але ж чому за свої помилки не відповідають ті, хто їх допустив? Адже будь-яке підприємство чи установа отримує ліцензію на виконання тих чи інших видів робіт. Чому в державі відсутній контроль за їхньою діяльністю? І чому за чиїсь прорахунки має розраховуватися зі своєї невеликої пенсії В’ячеслав Маріїч? Це, на жаль, риторичні питання, але їх останнім часом виникає все більше…
***
До нас зі скаргою також звернувся полтавець Володимир Федорович Перепелиця. Він побував у відділі реєстраційної служби (комунальне підприємство по вул. Пушкіна, 115): “Я звернувся до фахівців, аби отримати консультацію щодо реєстрації права власності на гараж в автокооперативі. На запитання по суті мені роз’яснили, що в комп’ютерній мережі є всі відповіді… Незважаючи на наявність завіреної печаткою копії на оренду землі в кооперативі, фахівці цієї служби зазначили, що потрібен витяг із держземкадастру. Згодом, щоправда, інший фахівець сказала, що можна обійтися й без такого витягу.
У працівників відсутні бейджики. Незважаючи на мій вік, а мені вже майже 70 років, не запропонували сісти…”
Наш дописувач обурюється таким ставленням: “А потім влада дивується, звідки до неї масова недовіра на всіх рівнях суспільства?” – констатує Володимир Перепелиця.
Мабуть, варто вже почути людей. І не лише почути…

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”