2  серпня храми Божі сповнюються радісним величанням святого славного пророка Божого Ілії – цього дня Православна Церква святкує його пам’ять. Він жив приблизно за 900 років до Різдва Христового. За Біблією, для Ізраїльського царства це був час відходу від Бога, час духовної розпусти, ідолопоклонства. Саме за цих важких обставин пророк виступає знаряддям Промислу Божого – викриває і ганьбить віровідступників, закликає повернутися на стезю Закону Божого.
Усе його життя від самого народження було устремлінням до Бога, серце його горіло любов’ю до Творця, жадало Богоспілкування. Тому й велика благодать Божа почила на ньому, на його словах і справах. Вражає сила його молитви: він молитвою наказував навіть стихіям – заборонив дощу падати на землю Палестинську протягом трьох з половиною років як покарання за зраду Єдиного Бога, а потім знов молитвою пустив дощ. Молитвою своєю викликав вогонь небесний, що спалив жертву, щедро политу водою.
Але не тільки молитва пророка Ілії може творити чудеса, а й всяка молитва – передусім у таїні людських сердець, очищаючи їх. Тому молитва є найважливішою, але й найважчою з усіх справ для християнина, навчає святитель Лука (Войно-Ясенецький). Як засихає всяка рослина без води у сухому грунті, так засихає і душа людська, якщо не живиться молитвою. Наша душа теж потребує води, але води особливої, живої, яка тече у життя вічне, котру обіцяв Господь наш Ісус Христос жінці-самарянці, бесідуючи з нею біля колодязя, про котру говорив Він у храмі Єрусалимському. Це вода благодаті Божої. І ми її отримуємо в молитві.
Тож, звертаючись до полум’яного пророка Божого Ілії, проситимемо його не тільки про дощ для землі й багатство плодів земних. Молитимемо великого святого про допомогу у навчанні молитві, відродженні духовності християнської, про підтримку на вузькому євангельському шляху спасіння.
Підготувала
Людмила САМОЙЛОВА.