“Мені подобається дослідницька робота, це – моє життя”, – щиро й без жодного пафосу зізнається відомий полтавський науковець, кандидат історичних наук, доцент, педагог Віктор Ревегук, презентуючи своє нове видання. Воно належить до вже давно ним обраної теми досліджень з історії України та історичного краєзнавства (він – автор 140 наукових робіт) і має назву “Полтавщина. Протибільшовицький Рух опору 20–30-х років ХХ століття. Нариси історії”. Прикметно, що презентація монографії відбувалася на тлі нової експозиції залу № 17 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського “Полтавщина в Українській революції. Національно-визвольні змагання 1920–1923 рр.”, яка оформлялася за його консультацій.
Про відданість дослідника своїй темі й співпрацю з ним ще з молодих літ розповів так само по-домашньому щиро директор Краєзнавчого музею Олександр Супруненко. Привітати свого педагога й наставника прийшли його колишні студенти-історики, серед яких і заступник голови обласної ради Анатолій Ханко, доктор історичних наук, професор Юрій Волошин, а також колеги-науковці, друзі, журналісти.
Віктор Ревегук розповів про тривалу роботу над монографією, адже документів довелося вивчити дуже багато, вибираючи з них по зернинці скупі фактажі для книги. Працював переважно у відомчих архівах СБУ. В книжці – десять нарисів, що розповідають про протибільшовицький Рух опору на Полтавщині у 20–30-х роках минулого століття. Це актуально сьогодні, коли для суспільства важливо засвоїти уроки Української революції з відстані 100-річної дистанції. Події тієї доби на Полтавщині не менш важливі й у загальному підсумку свідчать про найбільшу проблему, актуальну, на жаль, і сьогодні: нам так само бракує єдності, згуртованості у боротьбі за свою незалежну й міцну державність.
Автор розповідає про осередки Руху опору, його ватажків, отаманів у Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах, у Полтаві й Лубнах, про трагедію Української автокефальної церкви і полтавських кобзарів, репресії 1937–1938 років, зокрема про зіньківську катівню НКВС. Поруч із іменами подвижників читачам відкриваються й імена катів, котрі фабрикували справи на патріотів і по-звірячому знущалися з них. І хоч усі невдовзі отримали заслужену кару, важко осягнути розумом, що рухає тими, хто на рідній землі йде проти брата: тоді й тепер. Тож книга потрібна в першу чергу молодим українцям, наголошує автор. Вона хоч і має невеликий наклад (лише 300 примірників), проте надійде у бібліотеки області й України, адже вийшла у “Полтавському літераторі” при підтримці обласної ради як соціально значуще видання.
– Все, що я пишу, нове. А я пишу для людей, а не заради якогось визнання, – зізнається історик.
А про те, що його дослідження цікаві, що їх читають не лише студенти, а й вояки на сході України, говорили вихованці дослідника. Він же підготував ще три книги, які невдовзі прийдуть до всіх, хто прагне знати героїчні сторінки минулого рідного краю.
Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”