Тамара Денисенко – перша і єдина жінка США, яка багато років очолює Українську Федеральну кредитну спілку в США, є членом управи Світового Конгресу Українців, членом правління Світової кооперативної ради, Ради директорів Фундації “Україна–США”, координатором проекту “Відкритий світ” Бібліотеки Конгресу США. Вона й започаткувала партнерські стосунки двох міст, зізнавшись, що Полтава їй дуже подобається, хоч тут вона й не має родинного коріння. Її чоловік Володимир Денисенко, ветеран армії США, свого часу був організатором гуманітарних проектів у Полтаві. Євген Лилак викладає англійську мову для глухонімих у Рочестерському технологічному інституті. Богдан Захарчишин – випускник Інституту нафти й газу, працював в Україні інженером, до США переїхав у середині 1990-х років. Член Ради директорів УФКС, займався волонтерською роботою в кредитній спілці, член клубу “Ірондеквойт–Полтава”.
Гості розповіли про набутий досвід, де в основі – висока відповідальність фундаторів кредитівок і перед рядовими членами спілок, і перед державою, зазначивши, що прагнуть допомогти утвердити ідею кредитних спілок і в Україні. Вони й приїхали цього разу на світовий форум кредитних спілок у Києві, перед його початком завітавши до Полтави. Тут побачили багато змін, які приємно вразили гостей. “Сподіваюсь, що тут буде демократія, – сказала пані Тамара. – Може, не така, як в Америці (у нас демократії багато, бо влада – в руках виборців, і політики – то справді слуги народу), але все одно демократія. Ми хочемо, щоб Україна розвивалась і стала європейською державою. Треба не повертатися назад, а дивитись у майбутнє. Це і є запорукою сильної держави. Людина найголовніша у такій державі”.
Завдання кредитних спілок – допомагати людям, робити добрі справи. Можливостей багато: нині кредитівки не лише дають позики на придбання житла, авто, оплату навчання, а й опікуються сиротами, проблемами українських церков, освіти, долучили сюди й товариство міст-побратимів. І почали пільгово кредитувати глухих людей. “Наша кредитна спілка організована на базі Українського братського союзу і Українського народного союзу. Ці компанії започатковані 100 – 120 років тому емігрантами з України. Той, хто належав до тих організацій, мав право стати членом нашої кредитної спілки і отримати всі послуги нашої установи”, – зазначила Тамара Денисенко.
Чимало добрих справ і на рахунку кредитної спілки “Полтава-взаємопоміч”. Але, як зазначила її голова Ольга Климко, про це мало відомо, бо кредитівка не прагне рекламувати себе – те властиве більше шахраям, котрі гучно сповіщають про свої високі відсотки, а потім зникають із чужими грошима. На жаль, чимало полтавців постраждало від своєї довірливості й легковажності, але треба пам'ятати про сир у мишоловці, наголосили учасники розмови.