Заслання підірвало здоров'я Тараса Шевченка. На початку 1861 року він тяжко захворів і 10 березня помер. Щоб поховати неблагонадійного поета в Україні, потрібен був дозвіл. Тому друзі поховали Кобзаря на Смоленському цвинтарі в Санкт-Петербурзі. На панахиду прийшли Достоєвський, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Лєсков, Некрасов, Костомаров, Білозерський, Куліш, Честахівський, представники української, польської, грецької громад. Але друзі пам'ятали про “Заповіт” і в травні домоглися дозволу царської влади на перепоховання праху поета в Україні. Через 57 днів після смерті Шевченка домовина з його тілом була видобута з могили і залізницею перевезена до Москви, а звідти кіньми через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Кролевець та Ніжин – до Києва. На київському ланцюговому мосту труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Київська “Громада” організувала багатолюдну маніфестацію, яка завершилася панахидою в церкві Різдва Христового. Труна перебувала  тут до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава “Кременчук”, який узяв курс на Канів.
Настоятель Канівського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: “Благовій, Малоросіє, перед містом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!” І хоч настоятель говорив російською мовою (іншою не можна було), його усунули з посади. Подальша доля священика невідома. До місця поховання труну знову понесли на руках. 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі – тутешні краєвиди найбільше відповідали його “Заповіту”.
Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової. Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією всупереч репресіям влади. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку роботи скульптора Манізера. Сучасного вигляду меморіал набув улітку 1939 року зі встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам'ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Щороку в травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.