Осінній падолист переконливо нагадував, що прийшла та пора року, коли завершується збирання врожаю. Мерехтливе сонячне проміння ледве пробивалося через щільні купчасті хмари. Такої днини особливо приємно побродити лісом. Паркова зона поблизу адміністративного будинку Державного підприємства “ДГ імені Декабристів” Миргородського району теж чимось нагадує ліс, у якому під ногами шелестить багряне листя…

Помічник комбайнера Юрій Дем’яненко, водій Микола Омельченко.

– За увесь період своєї роботи в сільському господарстві у цьому році чи не вперше так склалися погодні умови, що гріх скаржитись на “небесну канцелярію”. Під час весняної посівної кампанії було вдосталь і дощів, і сонця. Хороші опади випали й на сходи сільгоспкультур. А під час жнив було сонце, – ділиться роздумами заслужений працівник сільського господарства України, кандидат сільськогосподарських наук, депутат обласної ради, директор ДП “ДГ імені Декабристів” Володимир Цибенко. – Нині дощ потрібний в основному на озимину, та й запас вологи в грунті ніколи не завадить. А от для обмолоту кукурудзи зараз ліпше сонце, аби меншими були затрати на досушування качанистої. Скільки працюю в агровиробництві, не пам’ятаю настільки сприятливих погодних умов. Та й урожай ми отримали добрий. Пшениця дала по 55 центнерів з гектара, хоча восени минулого року таких сподівань не було. Добре вродили ячмінь і горох, соняшник і соя.
На ланах господарства нині повним ходом ведуться польові роботи: механізатори піднімають зяб, обмолочують кукурудзу, яка на окремих полях дає по 120 центнерів з гектара. З’ясовується доцільність обмолоту гречки, яку посіяли на пожнивному лані. У вересні її дещо пошкодив заморозок. І хоча зерно нібито й непогане, можливо, вона послужить звичайним сидератом. Сходи озимої пшениці ще не набрали необхідної для перезимівлі кондиції, а от озимий ріпак радує око. Його навіть довелося обробити фунгіцидом, аби рослини припинили ріст.
Частину цьогорічного врожаю агроформування продало. Обігові кошти завжди потрібні, надто в період основних жнив, якими є комплекс осінньо-польових робіт. Стосовно цьогорічних реалізаційних цін на збіжжя, то, за словами Володимира Цибенка, вони прийнятні, хоча, звісно, виробникові завжди хочеться, щоб були вищими. Безперечно, займатися рослинництвом вигідно. Щоправда, агровиробників добряче підкосила держава, відмінивши спецрежим оподаткування.

Працівниці їдальні – хлібопекарі Наталія Прокопенко, Вікторія Ханко, Наталія Ляхно, завідуюча їдальнею Ганна Шаповал, Алла Дяченко.

– Для того, щоб сільгоспвиробництво та сільські громади розвивалися, потрібно залишати на місцях ті кошти, які зараз держава забирає в селян у вигляді податків, – вважає Володимир Цибенко. – Адже ті 20 відсотків ПДВ, які ще донедавна відшкодовувалися державою, аграрії використовували на ремонт основних засобів, закупівлю та оновлення техніки, впровадження нових технологій. Нині нам геть підрізали крила. Скажімо, два роки тому розпочали реконструкцію молочної ферми. Планували збудувати сучасний доїльний зал, аби перейти від молокопроводів до новішого методу видоювання корів. Таким чином підвищилася б продуктивність корів, поліпшилися б якість молокосировини, умови праці людей. Але через підвищення податкового тиску ми заморозили будівництво. Кошти вклали, порахували, виходить, що все, що заробили, йде на сплату податків. Якщо торік ми сплачували в межах 6,5 мільйона гривень податків, то в цьому році виходить близько 20 мільйонів.
Відміна ПДВ і збалансованість цін на тваринницьку продукцію – це те, що в першу чергу потрібне сільгоспвиробникам, вважає Володимир Цибенко, адже нинішня ситуація є критичною. Якщо в молочному скотарстві рентабельність сягає 25 відсотків, то в свинарстві через високу вартість кормів селяни мають збитки. Ціни на м’ясо занизькі, надто на миргородську породу свиней, яку вирощують у Декабристах.
***
– Кожен господар рахує собівартість свинини з урахуванням вартості реалізації зерна за ринковою ціною, – констатує Володимир Цибенко. – Якби ми те зерно, яке використали на годівлю тварин, продали, то отримали б 12 мільйонів гривень виручки. А так – маємо 5 мільйонів збитків. Але ж в усій Україні тільки ми одні вирощуємо миргородську чорно-рябу породу свиней. Це свині комбінованого напрямку продуктивності – м’ясо-сального. Недаремно ж в усій Україні особливо цінується полтавське сало. А на Полтавщині – миргородське. Це ж наших свинок і кабанців так цінує споживач. А що пропонує переробник? Переважна більшість переробних підприємств купують в основному тільки свиней першої категорії, тобто м’ясних, із мінімальним сальним прошарком. Проблема надумана і в тому, що вони чорної масті, й саме цією “чорнотою” не хочуть займатися переробники. Тож реалізації фактично немає, або якщо вона і є, то вполовину дешевша собівартості. Тому підприємство має великі збитки.

Телятниця Інна Турець.

Навіть попри проблеми з реалізацією цієї породи Володимир Цибенко намагається зберегти її для майбутнього, адже це – своє, українське, надбання. Саме чорно-ряба порода свиней була праосновою для виведення інших порід. На його думку, тут не завадила б цільова підтримка держави для збереження локальних, провідних, так би мовити, аборигенних порід, від яких пішли інші, так би мовити, індустріальні. До речі, нині у свинарстві в усьому світі використовується чотирьохпородний гібрид. Це – велика біла, ландрас, гемшир і дюрок. Кращого ніхто нічого не вивів. Але всі ці породи виведені з аборигенних порід, таких, як миргородська та мангалинська, наголошує Володимир Цибенко:
– У країнах Європи утримання цих порід відбувається за рахунок держави. У нас же – одиниці таких репродукторів, і вони виживають як можуть. Ми зазнаємо значних збитків, адже реалізаційна ціна на м’ясо миргородської породи практично вполовину нижча за інші. Отож, як не крути, потрібна цільова підтримка держави на утримання цієї породи, адже за умов тривалої збитковості господарство з часом зрештою буде змушене відмовитися від прапороди.
Проблеми є стимулом для прийняття нових рішень. Тож і виникають думки про впровадження у Декабристах виробничих потужностей із переробки свинини. А це неабиякі кошти, які потрібно десь вишукувати. Найпростіше було б ліквідувати поголів’я і закрити свиноферму, але в агроформуванні усвідомлюють, що тваринницька ферма – це робочі місця й заробітна плата, а відтак і добробут десятків сільських мешканців і їхніх сімей. Тому тут займаються селекцією, виведенням інших порід, гібридизацією білих свиней.
На молочно-племінній фермі спілкуємося з бригадиром Олександром Туром. Він розповів, що загалом тут трудиться 50 працівників та утримується близько 850 голів ВРХ, у тому числі 550 корів. Не оминув Олександр Тур і своєрідної новинки Декабристів – холодного методу вирощування телят, при застосуванні якого щойно народжене теля протягом першого місяця життя, незалежно від пори року, перебуває на відкритому повітрі в індивідуальній “хатці”. До речі, випробування холодом позитивно впливає на подальший розвиток молодняку. Корів тут утримують за потоково-цеховою системою. Добові надої зараз становлять 18 кілограмів. Торік надоїли по 7 тисяч кілограмів від фуражної корови. У цьому році буде не менше.
Загалом у Декабристах (нагадаю, що це державне науково-дослідне господарство) постійно досліджують й експериментують. Скажімо, на одному й тому ж полі 8 років поспіль сіють кукурудзу по кукурудзі й отримують стабільний урожай – 85 центнерів з гектара. На пожнивних полях після пшениці сіють гречку, а після ячменю – сою. Вирощують тут і насіння кормових буряків. Мають власні демонстраційні ділянки, де красуються десятки гібридів і сортів кукурудзи та інших сільгоспкультур. Саме таким чином, з огляду на урожайність культури на демополі, вибирають сорти чи гібриди для товарного виробництва.
***
Вагомою є підтримка агроформуванням соціальної сфери сіл Декабристи й Байрак.
– Оскільки ми є державним підприємством, земля і майно господарства не розпайовані. Відповідно до бюджету сільської ради надходить значно менше коштів, ніж від господарств, які орендують землю. Відтак соціальна сфера населених пунктів фактично “лежить на плечах” господарства, – каже Володимир Цибенко. – Ми щороку 1,5–2 мільйони гривень вкладаємо в соціальну сферу. Це ремонт доріг і освітлення вулиць, обслуговування дитсадка, школи, Будинку культури, ФАПу… Фінансуємо й футбольну команду, яка кілька років поспіль займає перше місце в районі. Тобто ми самі створюємо нормальні побутові умови життя для наших людей. У цьому році, скажімо, зробили ямковий ремонт доріг, на що спрямували 600 тисяч гривень.
Золотий фонд агроформування – високопрофесійні працівники. А таких тут більшість. Це механізатори й комбайнери, керівники середньої ланки, завідувачі виробництв… Їм особлива честь і шана. До речі, що таке затримки із виплатою зарплати, в господарстві, слава Богу, не знають. А ті, хто безперервно пропрацював у агроформуванні не менше 17 років і пішов на заслужений відпочинок із господарства, мають право на отримання своєрідного “гостинця”. Так записано в колективному договорі підприємства. Це свого роду дивіденди за рахунок прибутку господарства, які складаються з 500 кілограмів кукурудзи, 200 кілограмів пшениці, 100 кілограмів соняшнику. Таким правом користуються приблизно 200 пенсіонерів агроформування, і це є для них вагомою підтримкою.
Турбуючись про людину праці, торік у Декабристах налагодили випікання так званого “соціального” хліба, буханець якого коштує 5 гривень. Висока якість і доступна ціна сприяють тому, що хліб і батони із задоволенням купують селяни. Щодня хлібопекарі, вони ж і працівниці їдальні господарства, випікають по 200–220 хлібин. Безкоштовно хлібобулочними виробами забезпечують школу, продають селянам і працівникам підприємства.
***
Дуже прикро про це говорити, писати, усвідомлювати, але, на жаль, сільське життя не приваблює молодь. Дітей шкільного й дошкільного віку мало, а отже, під загрозою закриття місцева школа. І це те, що нині неабияк турбує керівника агроформування Володимира Цибенка. Тому господарство й намагається впроваджувати новітні технології, започатковувати нові галузі виробництва, розширювати напрямки рільництва. Високопродуктивною технікою іноземного виробництва постійно оновлюють машинно-тракторний парк. Для власних потреб тут вирощують городину, сіють круп’яні культури. Турбуються й про духовне. Кілька місяців тому збудували пам’ятник, який уособлює жінку-матір і трудівницю, символізує науку й агровиробництво. А ще – вирощують сад. Тільки в цьому році, рекультивувавши чагарник, посадили на шпалерах із крапельним зрошенням близько 1500 саджанців карликових яблунь. Якщо квітнутиме сад і поліпшуватиметься рівень життя територіальної громади, буде майбутнє. На цьому й тримаються, на це й орієнтуються в ДП “ДГ імені Декабристів”.

Людмила ДАЦЕНКО.