З  нагоди Дня матері голова облдержадміністрації Валерій Головко, перший заступник голови ОДА Андрій Пісоцький зустрілися із матерями полеглих учасників АТО, афганців і тих, хто нині перебуває в полоні терористів. Це перша масштабна зустріч керівництва області із жінками цієї категорії. Вона організована з ініціативи комітету ГО “Родини загиблих учасників бойових дій Полтавщини” і ставить за мету спільно шукати шляхи вирішення тих проблем, з якими стикаються родини полеглих захисників Вітчизни. У зібранні взяли участь депутати обласної ради, очільники департаментів та управлінь облдержадміністрації.
“Наша місія як синів України – пам’ятати про героїзм полеглих захисників та дбати про їхніх матерів. Звичайно, передбачено допомогу від депутатського корпусу обласної ради. Також в області діє програма підтримки учасників АТО та родин загиблих захисників. Благодійний фонд, який я створив, виділив певну суму матерям тих учасників АТО, які перебувають у полоні чи зникли безвісти. Це близько 5–6 тисяч гривень кожній родині”, – зазначив Валерій Головко.
Нині у Полтавській області мешкають 145 сімей, котрі втратили своїх рідних на буремному сході, 62 родини загиблих в Афганістані, 9 родин зниклих безвісти та полонених. “Списки змінюються, оновлюються. Ми тісно співпрацюємо із районними військовими комісаріатами. З кожним учасником АТО чи його родиною зв’язуємося. Не забуваємо ні про представників Збройних сил України, ні про нацгвардійців, ні про добровольців”, – розповів керівник Центру учасників АТО у Полтавській області Валерій Довженко.
Зустріч видалася дуже емоційною. Адже від тих переживань, якими ділилися матері загиблих бійців, сльози було стримати важко. Їх ніхто і не стримував. Мами брали слово, щоб сказати “дякую” за підтримку, а ще більше – розповісти про проблеми. У кожної родини свої невирішені питання – це і комунальні платежі, оздоровлення, заміна лічильників гарячої та холодної води, забезпечення житлом, встановлення пенсії через втрату годувальника… “Дуже часто ми залишаємося зі своїм горем удвох: я і портрет сина. Нам дуже важко. Тож хочеться, щоб про нас не забували”, – сказала Наталія Чепіга. Справді, історії деяких родин просто вражають струмом чиновницької байдужості. Приміром, Тетяна Горячевська більше року намагається довести, що її син загинув на Донбасі, виводячи товаришів із оточення. Добровольчий батальйон “Шахтарськ”, у якому служив Олександр Горячевський, розформували, а його імені у списках не виявилося. Державні управлінці при цьому лише поспівчували. “Мені привезли домовину із тілом сина, його ім’я занесено у Книгу Пошани обласної ради, фото є навіть на сепаратистських сайтах, а в державних документах його прізвища немає”, – бідкається жінка. І майже з десяток судових рішень чомусь не дають підстави чиновникам зарахувати його до числа загиблих учасників АТО. Олена Аврамчук із Глобинського району розповіла про те, як до її проблем поставилися місцеві представники влади. Коли жінка звернулася у сільську, а потім у районну раду із запитанням про виділення землі, районний чиновник слів не підбирав, а відповів: “Ви ніхто, і звуть вас ніяк”, зі сльозами на очах процитувала жінка слова посадовця. Галина Ходак із Новосанжарського району старшого сина Олександра втратила, коли той проходив строкову службу, а молодшого Віктора – у російсько-українській війні. На прохання виділити родині землю місцеві чиновники їй також відмовили і пояснили: “А хто знає, скільки вас іще таких буде…” Зрештою жінка добилася виділення хоча б одного гектара землі для сільгоспробіт, але коли почався процес виділення наділу в натурі, з’ясувалося, що півгектара розташовано на полі, а півгектара – це територія сільського кладовища. Мати загиблого Олександра Поросюка із Кременчука розповіла, що син більше 10 років сам виховував доньку, бо дружина померла. Тепер 15-річну дівчину виховують дідусь і бабуся. Від землі родина відмовилася, а лише прохала міську владу виділити дитині загиблого учасника бойових дій окрему квартиру. На що міські чиновники заявили, що помешкання є у її опікунів і окремого дитині не потрібно. “Нас на 40 квадратних метрах зареєстровано 5 чоловік, яку частину із цього ми можемо виділити нещасній дитині?” – бідкалася жінка. І таких прикладів поневірянь чиновницькими кабінетами, на жаль, вистачає.
Емоційним був виступ матері, яка чекає сина з полону. Лідія Місюренко розповідала про свої страждання, які відчуває, шукаючи сина 693 дні. Вона висловила прохання родин, чиї діти зараз знаходяться в полоні, щоб і вони отримували відповідний статус, пільги і допомогу від держави. Матері також закликали підтримувати одна одну, прохали “не соромитись, а при найменшій потребі звертатися по допомогу, нагадувати і не дозволяти забути про себе”.
Однією із головних проблем матерів загиблих учасників бойових дій, яку наразі може вирішити обласна влада, є повна відміна оплати за комунальні послуги. Згідно із законом такі родини мають 50-відсоткову пільгу. “Але уже зовсім скоро свої кошти ми будемо витрачати або на їжу, або на комунальні послуги”, – говорили згорьовані жінки. І наголошували, що такі пільги для матерів загиблих захисників Вітчизни запроваджено у Дніпропетровську, Кривому Розі, Луцьку, Херсоні. У ході зустрічі Валерій Головко це прохання підтримав і зауважив, що облдержадміністрація попрацює разом із обласною радою над цією пропозицією, аби прийняти відповідне рішення. Також він висловив переконання, що таке ж рішення прийме і влада на місцях – у районах та містах.
А проблеми полтавських матерів, що потребують державного втручання, голова облдержадміністрації вирішуватиме в Києві. Він наголосив, що оприлюднить їх під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком. Частину ж питань, вважає Валерій Головко, можна вирішити на місцях, закликавши до відповідальності несумлінних чиновників. Такі зустрічі будуть організовуватися й надалі.

Олена ІГНАТЕНКО.