Так про свою роботу говорить Василь Стрижак, технолог пекарні хлібобулочних виробів ТОВ “Агрофірма “Маяк” Котелевського району, яке очолює Вячеслав Прийма. За словами технолога, у хлібопекарстві настав час повертатися до витоків. Обладнання на підприємстві – найсучасніше. А от від найсучасніших технологій із використанням розпушувачів та інших штучних складових тут відмовилися категорично. І споживач уже оцінив зусилля пекарів: щоранку біля магазинів мережі “Рідне село” черги за хлібом шикуються чималенькі.
Нічна зміна випікає хліб із 16-ї години до 4-ї, вранці ця продукція надходить у магазини обласного центру. А котелевці мають можливість придбати ще гарячий хліб – його випікає денна зміна.
– Василю Григоровичу, то яким чином вдалося повернутися до витоків?
– У хлібопекарстві я вже три десятиліття, але справжнім технологом відчув себе лише в останні два роки, коли у “Маяку” отримав можливість працювати творчо. Насправді виробляти однаково якісний хліб із різної сировини дуже складно. Так ось, зараз на більшості підприємств технологія вирівнюється різноманітними поліпшувачами та розпушувачами. І тоді все однаковісінько чудово підходить, випікається пухким, завжди має однаковий смак і вигляд. А сам виріб нагадує пластмасовий, – усміхається Василь Стрижак.

Старший пекар Людмила Штанько та оператор лінії харчової продукції Наталія Бровченко.

– Виходить, що досить сипнути у тісто “хімії” і все буде гаразд?
– Поняття “гаразд” – відносне. Адже жодна мама не побажає своїй дитині проблем зі здоров’ям. А подивіться, що роблять зараз “інноватори” від харчування? Що пропонують споживачу, в тім числі й наймолодшому?
А в наших тістомісах зароджується виключно живий організм. Борошно, вода, дріжджі починають дихати, оживати разом.
Правда, що в одну річку двічі не увійдеш. Отак і у нас на кожній зміні зароджується й достигає із компонуючих генів абсолютно різна сировина.
– Які дріжджі використовуєте?
– Пресовані. Й житню закваску. Підвищуємо її кислотність, накопичуємо аромат. Житньо-пшеничний хліб виходить унікальний, самі скуштуєте. Такого, як наш, маяківський, немає більше ніде. Купити його можна тільки у “Рідному селі”. І Дарницький робимо з цієї ж закваски. Реалізується продукція від Котельви до Полтави, обсяг залежить від замовлення. Коли ринок збуту розширимо,  вийдемо на планову потужність – 15 тонн хлібобулочних виробів за добу. Якщо на початку роботи пекарні булочки складали лише третину продукції, то зараз – половину, значно збільшився асортимент. Ви куштували нашу здобну булочку з родзинками? Це ж шедевр! Ще рік тому, розробляючи нову збагачену рецептуру із ширшою смаковою гамою, я сумнівався: ціна на порядок вища. Та з’ясувалося, що, попри це, споживач надає перевагу смачному, пахучому, солоденькому. Головне, що люди поступово повертаються до здорової їжі, а у нашому хлібові принципово недопустимий навіть модифікований крохмал – найбезпечніше, що зазвичай використовують харчовики.
– Напевно, момент, коли оживає майбутній хліб, таки відповідальний?
– Не повірите, але це справді так: доки не переконаюся, що все пішло як слід, нервую так, аж руки іноді тремтять. Сировина ж непередбачувана, її треба куштувати, мацати, оцінювати на смак, на колір. А коли дівчата формують хліб, треба бачити, як зріднюється пекар із машиною, як вкладає душу в кожну булочку! Тому й люди у колективі щирі, сердечні. Коли дівчина приходить до нас уперше, завжди пояснюю: тут усе – живе, ти творити будеш. А з нещирою душею гарний хліб не вдасться. У нас і лихослів’я не буває, бо це – свята робота.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”