Це перше видання містило тільки вісім творів: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Іван Підкова”, “Тополі”, “Думання”, “До Основ'яненка”, “Тарасова ніч”. “Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простою і поетичною грацією вислову”, – напише Іван Франко у 1910 році.
Друге видання “Кобзаря” вийшло 1844 року, третє – 1860-го. Кожне з них поет доповнював новими творами, і “Кобзар” став головною книгою Тараса Шевченка. Так само він став головною книгою для кожного свідомого українця, і ще не було такого періоду в житті України, коли б його твори не звучали по-сучасному гостро, актуально, заклично. Як і сьогодні:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають…
………………..
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Мабуть, не всі читачі знають про те, що з 1989 року в Черкасах відкрито єдиний у світі музей однієї книги – “Кобзаря” Тараса Шевченка. Він розмістився в меморіальній будівлі, де в липні 1859 року поет жив у сім'ї Цибульських. Там експонуються прижиттєві та посмертні видання Тараса Шевченка, “Кобзарі”, видруковані різними мовами світу. Серед них і перше видання збірника 1840 року. До речі, прижиттєвих видань творів Т.Г. Шевченка окремими книгами вийшло не так і багато: “Кобзар” (1840), “Гайдамаки” (1841), “Гамалія” (1844), “Тризна” (1844), “Чигиринський “Кобзар” і “Гайдамаки” (1844), “Кобзар” (1860). Усі вони зазнали свавільного втручання цензури, видавців, редакторів. І минуло більше сорока років по смерті геніального поета і пророка, коли до читача дійшло перше й найповніше видання “Кобзаря”, яке здійснив дослідник його творчості Василь Доманицький 1907 року.
У музеї показана історія видання творів Т.Г.Шевченка, джерела його творчості, найцікавіші видання, прослідкована еволюція ілюстрації шевченківських поезій, а також “Кобзарі” в перекладах мовами народів світу. Директором музею з першого дня працює праправнучка Т.Г.Шевченка Ольга Шарапа.