Замки, площі й ратуші, храми, гори й річечки, старі будинки й затишні вулички – тут можна знайти милі серцю, впізнавані картинки різних міст і сіл, адже це – “Мандри Україною”, як назвав свою нову персональну виставку в полтавському Художньому салоні Ігор Величко. А ще – квіти, багато квітів. Усі полотна – неймовірно яскраві, сонячні, соковиті, промовисті.
На відкриття нової експозиції полтавського митця прийшло багато його друзів і колег, як і щоразу, власне, майже щороку художник має чим звітувати перед ними, працюючи талановито й плідно. Вітаючи колегу, голова обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко навіть визначив його творчість як “проникнення у тайни світобудови”, що рухає творчий пошук кожного з митців. А що урочистості відбувалися в один із особливих днів, коли Україна вшановувала своїх героїв, полеглих два роки тому на Майдані, то всі присутні хвилиною мовчання вшанували їхню пам’ять. А ще згадували, як тоді, у 2014-му, прийшли в Художній салон на відкриття виставки пана Ігоря під назвою “Метаморфози”. Був день загальнонаціональної жалоби за загиблими під час протистояння, але відкриття виставки було заплановане за два місяці перед тим. Тож прийшло небагато полтавців, не було жодних промов, але всі були глибоко вражені і назвою експозиції, і темою абстракцій, які складали тодішню виставку. Чого варта вже “Шапка Мономаха”, написана у 2010 році, де у центрі – образ кривавого правителя на тлі обрисів Кремля. Час трагічних метаморфоз у передчутті художника…
Якщо йти за цим сприйняттям творчості Ігоря Величка, то його виставка, що нині експонується в салоні, обіцяє нам усім добрі зміни, мирне небо над мальовничими куточками нашої країни, тепле квітуче літо в рідному краї, наше спокійне замилування красою затишних старих полтавських вуличок. І нехай це збудеться!
Усі, хто сказав своє слово, вітаючи художника, наголошували, що виставка дуже позитивна, а в роботах митця закладено стільки радості, любові, тепла, що вони переливаються в серця, у настрій глядачів чистими кольорами, живою експресією. І в цьому найголовніше – не саме зображення, а враження, яке залишається в серці після знайомства з новими творами. Це вже роботи зрілого майстра, наголошували колеги-художники.

Марія ВІТРИЧ
Журналіст