У  червні 1965 року під час найпрестижнішого авіасалону у французькому Ле Бурже в небі з’явився літак Ан-22 “Антей”. Найбільший на той час літак у світі пронісся над довгими рядами авіатехніки, викликавши подив у десятків тисяч відвідувачів, адже демонстрацію цього експоната тримали у таємниці. Усередині літака були космічний корабель “Восток”, львівський автобус ЛАЗ і всюдихід УАЗ. Після приземлення на борту літака одразу ж була організована прес-конференція, де розмістилися більше 300 осіб. Звичайно ж, персоною дня був творець гіганта – авіаконструктор Олег Костянтинович Антонов. До неприхованого захвату журналістів додалося й те, що радянський вчений швидко і без акценту розмовляв французькою. Так світ заговорив про видатного авіаконструктора, який усе своє життя присвятив небу.
7 лютого минула 110-та річниця народження людини, чиє ім’я назавжди внесено в історію світової авіації, – Олега Антонова. Саме він створив 52 види планерів і 22 види літаків, серед яких – найбільші та найвантажопідйомніші у світі “Антей” і “Руслан”.
Виходець із села Троїці Московської губернії Олег Антонов захопився планерами ще в юні роки. Разом з однолітками він створив “Клуб любителів авіації”, і хлопці постійно бігали на військовий аеродром для вивчення конструкції літальних апаратів. Перший твір – планер “Голуб” – був зроблений з фанери й водопровідних труб і відзначений грамотою за оригінальну конструкцію. Після закінчення Ленінградського політехнічного інституту Антонов був направлений до Москви для організації Центрального бюро планерних конструкцій. А вже в 1933 році 27-річний вчений стає головним конструктором планерного заводу в Тушино під Москвою. Тут він створив близько 30 типів безмоторних літальних апаратів, на яких встановлювали світові рекорди, а в роки Великої Вітчизняної вони широко застосовувалися для транспортування солдатів, техніки, боєприпасів.
Із 1938 року Олег Антонов працює у дослідно-конструкторському бюро Олександра Яковлєва – авіаційного “генерала”, конструктора славетної родини літаків “Як”. Спершу – на посаді провідного інженера, а згодом – першим заступником головного конструктора. У 1947 році світ побачив перший літак Антонова – Ан-2, який виявився довгожителем: його серійно випускають з 1949 року, в тому числі й у США. Він призначався для роботи в сільському господарстві, звідси і народна назва – “кукурудзник”. Але незабаром сфера його використання значно розширилася. Цікаво, що в кодифікації НАТО його називають “Colt”, тобто “лоша”.
Можливість повною мірою проявити свій талант Олег Антонов отримав, коли із Новосибірська в 1952 році переїхав до Києва. Адже в Сибіру випускати його літаки було ніде. У ті роки за кожним головним конструктором закріплювалися заводи, на яких випуск “чужих” машин не практикувався. Вирішити проблему Антонову допоміг Микита Хрущов, який на той час обіймав посаду першого секретаря ЦК Компартії України. У 1947 році, коли був створений Ан-2, в Київській області урожай цукрових буряків нищив довгоносик. Антонову запропонували поєднати випробування з виконанням практичної роботи. Поля біля Кагарлика обробили з літака, і посіви за короткий час вдалося врятувати. Микита Хрущов попросив показати йому літак. Але чомусь не вдавалося викотити Ан-2 на злітну смугу на аеродромі в Жулянах. Микита Сергійович хотів уже махнути рукою і поїхати. Його зупинили: “Обійдемося без смуги”. Невибаглива машина злетіла мало не біля ніг Хрущова, прямо на полі. Це вплинуло на остаточне рішення першого секретаря. Він запропонував Олегу Костянтиновичу переїхати в Київ і налагодити тут виробництво Ан-2.
Значення цього переїзду Олег Антонов оцінив повною мірою через пару років, борючись за право зайняти вільну тоді нішу – створення повітряних вантажівок. Хоча високопоставлені чиновники схиляли його до розробки винищувачів. Та бойовими машинами вже успішно займалися кілька КБ, зате транспортними літаками – ніхто. Щоправда, на це виробництво претензії заявляв серйозний конкурент – талановитий конструктор, італійський барон, який вступив у компартію й емігрував до СРСР, Роберто Бартіні. Вони обидва запропонували проекти хороших машин, але шалька терезів схилилася на користь Антонова – насамперед тому, що у нього вже був “власний” завод.
Конструкторське бюро Антонова випустило безліч нових літаків – пасажирських, санітарних, транспортних, метеорологічних, аерофотознімальних. Але найвідомішими стали Ан-22 “Антей” та Ан-124 “Руслан” – найбільші транспортні літаки в світі. Літак “Руслан” створювали для транспортування пускових установок балістичних ракет та важкої бойової техніки. Під час створення літака Антонов використав абсолютно нові технічні рішення. Його максимальна швидкість становила 865 кілометрів за годину. На цих літаках було встановлено 30 світових рекордів. Цікавий факт, що Ан-124 спершу хотіли назвати Тарасом Бульбою, але зупинилися на імені “Руслан”, адже більшість літаків конструктора мала в своїх назвах літери “Ан”. На жаль, великий учений не побачив “Мрію” – на сьогодні найбільший транспортний літак у світі, створений на основі Ан-124, який у 2009 році був внесений до Книги рекордів Гіннеса.
Олег Антонов був не тільки геніальним конструктором, а й чарівною людиною з різнобічними інтересами, знав кілька іноземних мов, адже народився у дворянській родині. Він був тричі одружений і мав четверо дітей. Антонов писав книги і добре малював. Сам він говорив: “Якби я не став конструктором, то став би художником”. Усе його життя було наповнене творчістю.

Підготувала Олена ІГНАТЕНКО.