У  селі Микулинці, поблизу міста Снятина Івано-Франківської області, 120 років тому в багатодітній селянській сім’ї народився Василь Ілліч Касіян – відомий український графік, народний художник СРСР, лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка. Найбільш символічною нагородою стала для нього саме Шевченківська премія, адже все життя його надихав до творчості великий поет і художник. Василь Касіян ілюстрував портретами, плакатами п’ять видань “Кобзаря”. Загалом художник створив близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, плакатів, ілюстрацій до творів класиків літератури.
Василь Касіян уже в дитинстві виявляв здібності до малювання. Після Першої світової війни навчався в Празькій академії образотворчих мистецтв, яку закінчив у 1926 році. Повернувшись у лютому 1927-го в Україну, почав свою діяльність на посаді професора Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). У 1930 році переїхав до Харкова, де брав участь в організації Українського поліграфічного інституту. Багато в той час створював ілюстрацій до творів класиків української літератури. В роки Другої світової війни разом з інститутом був евакуйований до міста Самарканд, де активно працював над плакатами військової, патріотичної тематики.
Після повернення до Києва у 1944 році продовжив працювати на посаді професора Київського художнього інституту. Він став засновником цілої художньої школи української графіки.
У 1964-му за створення портретів, плакатів та ілюстрування п’яти видань “Кобзаря” Василю Іллічу, першому серед художників, за створену ним Шевченкіану присуджено Державну премію України імені Т.Г.Шевченка. “Шевченківська тема в моїй багаторічній творчості завжди була нерозривно пов’язана з сучасністю”, – казав Василь Ілліч.
У 1971 році за участь у створенні шеститомної “Історії українського мистецтва” художнику присуджено Державну премію УРСР. З 1962-го по 1968 роки Василь Касіян був головою правління Спілки художників УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР чотирьох скликань.
Твори Василя Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України.
Помер 24 червня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі. У Києві на будинку, в якому жив В.І.Касіян, встановлена меморіальна дошка, його ім’ям названо вулицю. У 1982 році у Снятині був відкритий музей художника – філія Івано-Франківського художнього музею.

Підготувала Марія ВІТРИЧ.