Панує думка, що докторами наук стають у шістдесят років сухі, повністю занурені у свою справу люди, які не помічають життя навкруги. Полтавка Ірина Петренко – красуня й оптимістка – розвінчує цей міф і доводить, що жінка може досягнути наукових висот і в тридцять. Нині вона – наймолодший доктор наук на Полтавщині, перспективний дослідник і захоплений краєзнавець, професор кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі. Царина фахових інтересів – соціальна історія, історичне краєзнавство тощо.
Її стежка в науку бере початок ще від навчання у Полтавській школі № 32. Дівчина була учасницею олімпіад з історії і посідала переможні місця. У 1994 році третє місце на третьому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади дало їй право на звільнення від фахових вступних випробувань у виш. Замість них на здібну випускницю чекала лише співбесіда. Ірина Петренко з відзнакою закінчила історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.
Цікаво, що до обрання улюбленої справи пані Ірину спонукала ще й родинна історія. Із теплотою вона згадує свою бабусю Марію Іванівну Сергу з села Марченки Миргородського району, де проводила шкільні канікули разом із молодшою сестрою Тетяною. Саме тут дідусь Іван Данилович розповідав дівчатам про свого двоюрідного брата Полікарпа Григоровича і його сина Бориса. Із бесід в родині Ірина дізналася, що Борис Серга був членом штабу підпільної групи “Нескорена полтавчанка”. Ця розповідь про відомого полтавського підпільника глибоко запала у душу дівчини. Минуть роки, і в 2007-му, до 65-річчя з дня загибелі родича, у видавництві “Дивосвіт” вийде її книга про Бориса Сергу. Це перша спроба в Україні дослідити життєвий шлях нашого земляка-підпільника, страченого гітлерівськими загарбниками. Йдеться в книзі й про увічнення його пам’яті в рідному місті. Ірина Петренко показала Бориса Сергу не лише як відважного підпільника, здатного віддати життя заради перемоги над фашизмом, палкого патріота, а і як люблячого сина, чоловіка, батька, як здібного учня, вірного товариша й непересічну особистість.
Пані Ірина не уявляє життя без подорожей. Уже побувала в Італії, Німеччині, Великій Британії, Польщі, Угорщині, Чехії, Греції, Туреччині. Скільки вирушала в далекі поїздки, стільки й переконувалася, що найпривільніше людині тільки на рідній землі.
Майбутня професорка народилася в робітничій родині. Її батько – Микола Якович – працював слюсарем на ливарно-механічному заводі у селі Супрунівка Полтавського району, а мати – Валентина Іванівна – в одному з міських ательє кравчинею.
У цій сім’ї дуже багато приємних моментів пов’язані із зимовою порою. По-перше, Ірина Петренко з’явилася на світ 31 грудня, за дві з половиною години до Нового року. Тому й святкування його для родини завжди особливе. По-друге, тато в Ірини – Микола, бо народився близько до свята зимового Миколая – одного з найшанованіших святих. За доброю сімейною традицією у Новорічно-Різдвяні свята Петренки дарують солодощі сусідським дітям. Найбільше на сюрпризи чекає юна племінниця пані Ірини – Аліна.

Оксана КРАВЧЕНКО
Журналіст