Рік, що минає, господарники СТОВ “Вітчизна” Карлівського району називають не надто успішним, але і не критичним. Селяни зорієнтувалися у нових цінах на пальне, техніку, запчастини, посівний матеріал. “Звісно, вони зависокі, але принаймні відносно стабільні”, – пояснює виконавчий директор СТОВ “Вітчизна” Андрій Литвин.
Цьогоріч урожайність зернових у господарстві – на рівні середньої по району. Отож надприбутків немає. Втім у “Вітчизні” на те не нарікають, а ретельніше, скрупульозніше і прискіпливіше прораховують витрати на урожай наступного року. Нині “Вітчизна” – одне з небагатьох міцних сільгосппідприємств області, котре працює і розвивається самотужки, без сторонніх фінансових вливань, а отже, і нав’язаних правил господарювання.
У господарстві обробляють 2600 гектарів землі та утримують майже 1000 голів ВРХ, у тому числі 350 корів. Економічний акцент тут роблять на тваринництві, а саме – виробництві молока, а відтак роботу переважно усього господарського комплексу підлаштовують саме під забезпечення потреб тваринницької галузі. “Тому половина земель господарства використовується для вирощування культури для тваринницької кормової бази, – пояснює Андрій Литвин. А далі напівжартома – у нас найменше в районі господарство з найбільшим поголів’ям ВРХ. А якщо серйозно, то, щоб займатися тваринництвом, треба просто любити цю справу, як наш генеральний директор Володимир Іванович Литвин. Бо в першу чергу треба щоденно працювати, дбати, заготовляти, піклуватися, а вже потім, якщо усе це зроблено кваліфіковано, технологічно правильно і, головне, з любов’ю, можна розраховувати на прибутки”.
У 2011 році в агроформуванні обладнали дві новітні доїльні зали. Згодом “Вітчизна” довідалася про державну програму дотаційних виплат за збереження і нарощення поголів’я молодняку ВРХ. На підприємстві взялися розбудовувати тваринницькі приміщення із чіткими намірами збільшити поголів’я, тим паче, що тваринницький відділ тут має статус племзаводу. Але цьому ентузіазму державні чиновники лише побажали успіху. “Невідомо, хто використав ті державні кошти, але на жодну копійку компенсації нам “порадили” не претендувати. А тут ще й криза 2014 року. Тож будівництво “заморозили”, і тепер, щоб
не втратити обсяги виробництва продукції, впроваджуємо прогресивні технології, – говорить Андрій Литвин, – прагнемо зменшити витрати й підвищити надої і якість молока”.

Доярка Наталія Масленко.

За 3 квартали поточного року в середньому надоїли по 6530 кілограмів молока від однієї корови. До кінця року планують вийти на середній показник – 8500 кілограмів. Є у господарстві корови-“12-тисячниці” і -“13-тисячниці”. Секрети успіху прості – селекційна робота, а також чітке дотримання раціону, умов утримання тварин. “Особливу увагу ми приділяємо якості та технології змішування кормів, своєчасності годівлі, а ще – суворій дисципліні персоналу, – ділиться досвідом Андрій Литвин. – У цьому році придбали сучасні кормозмішувач та агрегат для подрібнення сіна і соломи, бо подрібнених кормів можна давати менше, і водночас у худоби вони краще засвоюються. Наслідок – молоко має більший відсоток жирності”. Молоко максимівських корів має 4 відсотки жирності при базовому показнику 3,6. Уже рік, як у “Вітчизні” виробляють молоко найвищого класу якості “екстра”, що означає максимум жиру та мінімум сторонніх бактерій і механічних домішок. Сукупність усіх цих факторів впливає на реалізаційну ціну. Протягом жовтня за літр такого молока головний закупівельник карлівського сільгосппідприємства – Кременчуцький молокозавод – давав 6,24 гривні. За 3 квартали середня ціна на молоко для господарства склала 5,53 гривні. Це при тому, що собівартість виробництва складає 3,68 гривні.
Сьогодні по господарству середній добовий надій на одну корову складає майже 22 літри молока. Восени Андрій Литвин відвідав Польщу, де вивчав досвід роботи подібних до “Вітчизни” сільгосппідприємств. Виникло питання: чому однакової породи корови при аналогічних умовах утримання, рівноцінно збалансованому раціоні дають у нас надої до 22 літрів молока, а в Польщі – 30–35 літрів? Відповідь знайшлася несподівано. “Поляки протягом року проводять п’ять укосів зеленого корму, натомість ми у кращому випадку можемо тричі скосити зелену масу. Усе через вологість. У нас – значна нестача вологи. Якщо у Польщі глибина залягання ґрунтових вод становить два метри, то у нас – десять. І сніги-дощі останні роки були нерясними. А наявність вологи – це основний фактор для формування високого вмісту білка у зеленому кормі, що безпосередньо впливає на продуктивність корів. Ось вам і весь секрет”, – пояснює Андрій Литвин.
У ці зимові дні сільгосппідприємство за добу виробляє 7,5 тисячі літрів молока, а на переробку здає трохи більше, ніж 6,5 тисячі літрів. Така різниця тому, що у “Вітчизні” новонароджених телят випоюють винятково цільним молоком. “Бо в першу чергу дбаємо про здоров’я майбутньої дійної корови, – пояснює виконавчий директор. – Щоденні прирости молодняку складають 838 грамів. Це найоптимальніший показник. Вищий тільки зашкодить молодому поголів’ю”.
Втім робота кипить не лише на тваринницьких фермах. Вона триває і в полі, поки погода дозволяє. “Через відсутність опадів, як і всі, ми не змогли вчасно підняти зяб. Тільки пройшли дощі, ми вийшли в поле і проводимо зяблеву оранку, намагатимемося якнайбільше закультивувати, щоб зберегти максимум вологи на наступний посівний сезон. А також внести мінеральні добрива”, – пояснює Андрій Литвин.
Тепер на полях господарства трудитиметься новенький “Нью Холланд”. І хоч обновку цьогоріч не планували, але придбати потужний трактор змусили обставини. Коли, обробляючи геть скам’янілу після тривалої посухи землю, вийшли з ладу одразу два стареньких трактори, господарство змушене було терміново відшукувати більше 4 мільйонів гривень, аби продовжити польові роботи. Так тут з’явився сучасний потужний красень, на який селяни покладають неабиякі надії. Придбали до нього плуг, борону. На черзі – інший причіпний інвентар.
Як і всіх інших господарників, тутешніх також непокоїть озимий клин. На 780 гектарах озимих культур сходів немає. “І якщо агропідприємства, котрі займаються суто рослинництвом, навесні збільшать посіви олійних культур – ріпака, соняшнику, то ми, тваринницьке господарство, не можемо відмовитися від пшениці та ячменю. Уже закупили чимало посівного матеріалу ярих культур. На площах, де дощ допоможе хоч частині озимини зійти, навесні підсіємо ярими культурами, які мають порівняно однакові строки вегетації. Одне слово, поголів’я голодним не залишиться”, – пояснює господарник.
Приємним для аграріїв є і той факт, що виробники насіння почали фіксувати ціну на посівний матеріал у гривнях, а не прив’язувати її до курсу долара. “Хоча для мене, наприклад, – продовжує Андрій Литвин, – дивним є те, що деякі компанії, у яких є представництва в Україні, вирощуючи посівний матеріал на нашій українській землі, ціну на нього прив’язують до долара. Тому виходить, що і вітчизняне, й імпортне насіння коштує однаково”.
У СТОВ “Вітчизна” вже завершили розрахунок за оренду паїв. У цьому році здебільшого по Карлівському району її збільшили до 7 відсотків від оцінки вартості земельного паю. Таке рішення було прийняте на засіданні ради сільгосптоваровиробників району. “У “Вітчизні” у грошовому еквіваленті це становить приблизно 7 тисяч гривень, – констатує Андрій Литвин. – Сьогодні орендну плату ми виплачуємо за бажанням орендодавців – як грошима, так і збіжжям, іншою сільгосппродукцією. Але, як і більшість підприємств району, у наступних роках плануємо переходити на виплату орендної плати лише грошима”.
***
“Вітчизна” знає, як господарювати, сама визначає економічні й соціальні пріоритети, бо не залежить від зовнішніх інвестицій. А ще – прагне забезпечити високий добробут трудівників, ветеранів, педагогів, медиків, культпрацівників… Вони є найголовнішими і найстабільнішими інвесторами української економіки.

Олена ІГНАТЕНКО
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”