Головне завдання Богородичних свят – показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у відкупленні людського роду. Найбільші Богородичні свята – Різдво та Успіння – розповідають про перші й останні хвилини життя нашої Заступниці на землі. Єдине свято, яке висвітлює події з Її дитинства, називається Введенням у храм і відзначається 4 грудня. У багатьох богослужіннях воно має назву Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії.
Свято засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах. Із цих джерел довідуємося, що св. Йоаким і Анна, страждаючи тривалий час через відсутність нащадків, дали обіцянку: якщо в них народиться дитина, віддадуть Її на службу Богу до Єрусалимського храму. Господь почув їхні молитви й ощасливив благочестиве подружжя народженням Доньки. Коли Їй виповнилося три роки, батьки привели Дівчинку до храму й віддали в руки первосвященика Захарії. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час, аж до заручин зі св. Йосифом.
Християни святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці з VIII століття. Богослужіння цього дня в радісних і веселих настроях оспівує цю подію, прославляє гідність Божої Матері та звеличує велику жертву Її батьків.
Пресвята Богородиця, входячи в храм, роками була ще дитина, але вирізнялася зрілістю духу. “Трилітня тілом, – сказано у третій пісні святкового канона, – багатолітня духом, ширша від небес і вища понад небесні сили, хай прославиться піснями Богоневіста”.
У народі свято найчастіше називають скорочено Введенням, або Третьою Пречистою. Вважалося, що сніг, який випаде до Введення, лежатиме недовго, а післявведенський – розпочне справжню зиму. В день свята дозволяється послаблювати Різдвяний піст і вживати рибу.
Початок нового господарського року у введенських повір’ях прослідковується дуже виразно: до Введення можна копати землю лопатою, а від Введення до Благовіщення – не можна, “бо земля спочиває і на літо сили набирає”.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.