Остання неділя листопада стала своєрідною межею між тихою осінню і першим наступом зими: паморозь, ожеледь. І вся ця боротьба у природі помітно контрастувала з ясним, просвітленим настроєм сотень полтавців, які долучилися до відзначення дня пам’яті преподобного Паїсія Величковського (1722 – 1794), нашого Небесного покровителя і земляка, одного з найвизначніших наставників і вчителів духовного православного життя, відроджувача старчества й перекладача святоотецьких творів.
Пам’ять Паїсія Величковського Церква вшановує 28 листопада. Уже став традиційним із цієї нагоди візит на малу батьківщину преподобного Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Цього разу він прибув до Полтави 29 листопада, щоб знову помолитися разом із нами про мир і злагоду в Україні, про Царство Небесне для загиблих у російсько-українській війні героїв, про проростання в наших серцях спасительних пагонів любові до ближнього.
Cвятковий хліб на вишитому рушнику, яскраві, з довгими китицями хустки на дівчатах, зворушливі настанови для малечі про те, як правильно тримати долоньки, просячи благословення. Так чекали на вході до Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ КП на Святійшого Патріарха Філарета головні зустрічаючі – полтавські хлопчики та дівчатка, – повторюючи вітальні віршики про рідну землю і її славу, про гідних спадкоємців козацьких традицій. Тим часом усередині храму вже майже не було вільного місця – сотні людей прийшли на святкове богослужіння: багато хто – цілими родинами, принісши й крихітних українців, які ще не доросли до своєї першої пари взуття і солодко спали на дужих руках татусів.
Прибувши до Полтави, Святійший Патріарх Філарет очолив у Свято-Успенському кафедральному соборі Божественну літургію. Йому співслужили митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоанн, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, єпископ Кіровоградський і Голованівський Марк, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, єпископ Васильківський Лаврентій, вікарій Київської єпархії.
Після того, як велично пролунали численні церковні піснеспіви та молитви й віряни прийняли святе причастя, Святійший Патріарх звернувся до них із пасторським словом. Він нагадав найяскравіші віхи життєпису преподобного Паїсія Величковського, який вирушив із Полтави шукати по світу істинного духовного життя і, звершивши подвиги чернечого служіння на Афоні, а згодом у Молдові, повернувся до сучасних українців святим. Святійший Владика звернув увагу вірян на те, що для звичайної людини єдиним шляхом досягнення Царства Божого є любов: до Господа і до свого ближнього.
Відтак прозвучала в соборі й палка та близька серцю кожного українця “Молитва, яка читається у дні неспокою та нашестя ворогів на Державу і Вітчизну нашу”: “…Молимося до Тебе, Владико миру i спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги нашi, i як порох розсипається вiд лиця вiтру, так нехай розвiються їхнi злi задуми знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповiдям та постановам Твоїм. Поверни їм пам’ять Твоєї заповiдi: блаженнi миротворцi, бо вони синами Божими назвуться…”
Завершилися урочистості в храмі нагородженням благодійників та волонтерів, які невтомно трудяться при Свято-Успенському соборі, щоб полегшити військові будні наших захисників на Сході. Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня Предстоятель УПЦ КП вручив голові облдержадміністрації Валерію Головку, який опікувався виготовленням іконостаса для храму. Орденом Святителя Миколая Чудотворця нагороджено директора Духовно-культурного центру імені преподобного Паїсія Величковського Сергія Козлова. Медаллю “За жертовність і любов до України” – волонтерів із “Команди небайдужих”.
Назавжди закарбується у літописі розбудови Полтавського Свято-Успенського кафедрального собору цьогорічний приїзд Предстоятеля УПЦ КП ще й такою яскравою подією, як освячення пам’ятної дошки преподобному Паїсію Величковському. Її встановили на стіні перед входом до храму. Зображений на ній іконописний лик випромінює вічну мудрість і доброту великого подвижника, заступника полтавського краю.
Недільного вечора за участю Святійшого Патріарха відбулася також урочиста академія, присвячена дню пам’яті Паїсія Величковського. Зібрання проходило в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя.
– Знову Полтава торжествує, молитовно вшановуючи пам’ять свого небесного заступника, “родимця полтавського”, як називав себе преподобний Паїсій, ніколи не забуваючи про свою земну Вітчизну, – звернувся до загалу архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. – У сімнадцятилітньому віці він пішов із нашого міста, але духовні основи почерпнув саме в Полтаві. В автобіографії він писав, що, як тільки навчився читати, брав із соборної Успенської церкви книги. Особливо його захоплювали житія святих Києво-Печерських. Із раннього дитинства зародилося в нього велике бажання служити Богові всім своїм єством. І це бажання чернецтва не згасало в ньому протягом усього життя, до глибокої старості.
– Ми прославляємо преподобного Паїсія, який тікав від слави, а прийшов до слави, – наголосив у своїй промові Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. – Що його спонукало залишити матір, друзів і йти в чернецтво? Те, що він обрав вічне, а не тимчасове. Паїсій Величковський відродив справжнє чернече життя – боротьбу з внутрішніми гріховними помислами, гріховними почуттями. Він очистився від гріха і став храмом Святого Духа, давши приклад для інших ченців наших монастирів.
Про трагічні події в сучасній Україні Предстоятель УПЦ КП сказав як про наслідок того, що всі ми не виявляли достатньої любові до ближнього. Тому Господь і створив такі умови, попустивши війну з путінською Росією. Умови, у яких ми маємо показати своє єство, свою душу, здатність співчувати й жертвувати. Кожен із нас протягом останніх тяжких років відкрився для навколишніх по-новому. Найбільші християнські чесноти виявили захисники Вітчизни на Донбасі, а також волонтери, які допомагають фронту.
Внутрішніми ворогами України Святійший назвав корупцію і таку негативну рису українців, як схильність до роз’єднання, що особливо небезпечне нині, коли нічого важливішого за єдність навколо святої справи захисту своєї землі й держави бути не може.
– Якщо думаємо, що можемо подолати це зло своїми силами, то помиляємося. Але те, що неможливо для людини, можливо для Бога. І тому ми й молимося, щоб Господь допоміг нам своєю божественною благодаттю об’єднати Україну й подолати зло, перемогти як зовнішнього, так і внутрішнього ворога – той гріх, який існує у нашому суспільстві, – сказав Святійший Патріарх.
Під час урочистостей Предстоятель відзначив найкращих синів України медаллю “За жертовність і любов до України” посмертно, передавши нагороди в сімнадцять родин наших героїв-земляків, які полягли на Донбасі. Традиційно під час урочистої академії Святійший Владика нагородив лауреатів єпархіальної премії імені преподобного Паїсія Величковського. Цього року ними стали: в номінації “Духовне відродження” – настоятель Свято-Миколаївського собору Кременчука, протоієрей Володимир Макогон; у номінації “Література” – літератор, юрист, фінансист, психолог Віктор Сердюк; у номінації “Мистецтво” – заслужений діяч мистецтв України, голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко; у номінації “Наука” – кандидат філологічних наук, доцент Полтавського університету економіки і торгівлі Віта Серапин (ведуча урочистої академії); у номінації “Громадська діяльність” – засновник мережі магазинів “Астера” Леонід Гонтар, директор приватного виробничо-господарського підприємства “Автотранс” Сергій Михайлик, співвласник компанії “Нова пошта” Інна Побережнюк, підприємець Ірина Урдзік, волонтерська ініціатива “Полтавський батальйон небайдужих”.
Завершилася урочиста академія вишуканим подарунком для справжніх поціновувачів прекрасного – концертом симфонічного оркестру під орудою народного артиста України Віталія Скакуна.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”