Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному та Національний музей українського народного декоративного мистецтва в Києві, який є одним із найбільших художніх музеїв України, поєднала творча харизма художника-кераміста Лесі Падун із міста Полонне Хмельницької області. У виставковому залі столичного музею відбулася презентація персональної виставки мисткині “Кераміка: рефлексії тілесності”.
Творчість Лесі Падун постала паростками мистецької школи Львівської національної академії мистецтв, які згодом вивершила кількарічна керамопрактика на Полонському фарфоровому заводі. Упродовж 2009–2013 років художниця-керамістка активно експонувала свої твори на художніх виставках в Україні, Польщі, Російській Федерації, США.
Водночас Леся Падун впевнено презентувала свій творчий доробок у мистецьких проектах Опішного, серед яких – Національна виставка-конкурс художньої кераміки “КерамПІК у Опішному!” (2010, 2013), ІІІ ІНТЕРСимпозіум кераміки в Опішному “2012: 12х12” (2012), Національна виставка художньої кераміки “ПАРАdocх. 1.0-nmc-ua: 2015” (2015).
В Опішному майстриня стала й одним з постійних учасників КЕРАМОрезиденції – новітнього проекту, головною метою якого є надання необхідної виробничої бази й комфортних умов для творчої роботи сучасним українським художникам-керамістам у музейно-гончарському середовищі. Упродовж 2012–2015 років створила нові роботи для виставок, активно спілкувалася з українськими й іноземними художниками-керамістами, набуваючи нових вражень і досвіду роботи.
Першим мистецьким досягненням Лесі Падун у КЕРАМОрезиденції стала виставка “МЕТАморфози” (2014), яка репрезентувала 18 творів, натхненно виплеканих в Опішному впродовж 2012–2013 років. Виставкову експозицію продовжила глиняна декоративна модернова лавка, що експонується на подвір’ї Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства.
Друга персональна виставка “ЛЕСЯ ПАДУН: FUTURUM-САД®ЛЛП” (“Той сад, що в мені”) стартувала в червні 2015 року й заявила про автора як про митця, що прагне інтегрувати власну творчість у коло європейської керамологічної спадщини й сучасних досягнень художників-керамістів. Із глибин свідомості художниці-керамістки постав сад – ідей, образів, світогляду, її власної життєвої філософії. Тендітні паростки керамотворчих задумів переросли в потужні крони новітніх творів і буяють різнобарв’ям палітри в неочікуваному виображенні форми – її геометрики й пластики. Мистецький проект “КВІТКА”, доповнивши виставку, став способом духовного самовираження сутності мисткині в сучасному керамопросторі.
Нинішня експозиція “КЕРАМІКА: РЕФЛЕКСІЇ ТІЛЕСНОСТІ” презентує понад 30 творів з фондової колекції Національного музею-заповідника українського гончарства та приватної збірки мисткині. У ній втілено авторське сприйняття Лесею Падун навколишнього світу й загалом здатність у процесі мистецького самовираження сприймати об’єктивне зовнішнє середовище й внутрішнє “я”.
“Кожна людина переживає якісь відчуття від споглядання навколишнього, збирає їх у своїй свідомості, переосмислює. Тож кожна моя робота – це рефлексія, свідоме чи несвідоме “вихлюпування” зовнішнього світу в глину. В мене багато настроєвих робіт, які втілюють емоції – сльози, веселощі, радість. Є твори, які презентують об’єкт – метелика, дерево, пагорби. Мені хотілося б спонукати глядача до діалогу. Для мене дуже важливо, щоб кожен пропустив глиняний твір через себе і відкрив щось своє”, – розповіла Леся Падун.
Під час презентації виставки відома художниця-керамістка, член Національної спілки художників України Неллі Ісупова зазначила: “Мене вразила технологічна новація авторки. Їй вдалося досить оригінально поєднати матовість шамоту і блиск поливи. Роботи Лесі Падун дуже сучасні. Кожна ідея, втілена в них, довершена”.
На вернісаж завітали київські художники-керамісти Іван Фізер та Олеся Дворак-Галік, куратор Фестивалю сучасної кераміки в урбаністичному просторі “ЦеГлина”, яка зауважила, що переважно керамісти бояться експериментувати з геометричними формами, тому що глина пластична, натомість Леся поєднує складні геометричні форми, які б не кожен кераміст наважився поєднати. І робить це сміливо, дуже технічно, в деяких моментах – стримано, в інших – навпаки, яскравіше.
Презентуючи новітнє покоління українських митців кераміки, Леся Падун впевнено інтегрує свою творчість у культурний набуток сьогочасся. Виставка у столиці яскраво потвердила оригінальність мистецького самовираження молодої мисткині.

Жанна РІЗНИЧЕНКО
Співробітник інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному