Ми спробували розібратися у цій ситуації. Наш співрозмовник – Станіслав Сердюченко, батько 11-річного Яші і 13-річного Кості – учнів згаданого НВК №16.
– Приходжу додому, – згадує він, – а в меншого Яші очі нажахані. Розповідає: “За нами гналися дядьки в бронежилетах, один був з автоматом, інший – з пістолетом”. Я навіть спочатку не повірив, а наступного дня пішов до директора. “Це була служба охорони, – відповів він. – Набридло вже ганяти дітей, вони зовсім не реагують на зауваження”. Питаю: “А якби діти не втекли і їх спіймали, що далі?” “Передали б у міліцію”, – роз'яснює директор. А за що? За те, що грали у футбол на шкільному подвір'ї? До речі, ми, батьки, на цю охорону здавали ще й гроші. Для чого? Щоб наших дітей ганяли? М'ячі у них забирали? На якій підставі? До речі, я неодноразово бачив там людей, які приїжджають, відкривають ключем вхід на майданчик і грають на полі, а дітям кажуть: це наш час. Коли майданчик відкрили чотири роки тому, до нього був вільний доступ. Згодом його огородили парканом і почепили замок. Втім, діти є діти, вони долали цю перешкоду і все одно грали у футбол, бо у нашому мікрорайоні немає іншого поля. Їх ганяли бабця-охоронець, фізрук і навіть директор. Колись я прийшов поговорити з ним, то директор запропонував мені приходити з паспортом і записуватися, беручи на себе відповідальність за дітей.
По телефону нам вдалося поспілкуватися і з керівником НВК №16 Віктором Явтушенком.
– У позаурочний час неорганізовано пускати дітей на міні-футбольне поле не можна, – переконаний він. – Поле зі штучним покриттям розраховане у нас для учнів і секцій. У вечірній час повинні бути зачинені як подвір'я школи, так і поле. Звичайно, ми цього не робимо, і діти мають змогу грати у хокейній коробці, на баскетбольному майданчику. А тут штучне покриття, яке за п'ять років уже зносилося, тож можуть бути травми. Якщо я відкрию, допущу, діти травмуються, це буде ще більше горе. А ця ситуація відбулася таким чином: чергова ходила-ходила, ганяла дітей, але тільки-но вона поверталася у школу, як діти знову перелазили через паркан. Ото у неї терпіння й закінчилося – звернулася до охорони. Охоронці приїхали, немовби дітей злякали, хоча вони були з муляжами. Батькам це не сподобалося. І вони відразу заявили у відповідні інстанції.
– В оренду для гри поле надавали?
– Ні в якому разі, в оренду поле не здавалося. Ніяких коштів я не отримував. Це дітей батьки наштрополили, щоб прозвучало слово “гроші”. Я даю зараз пояснення відповідним органам, що ніде ніякої оренди не було.
Так чи можна дітям у позаурочний час грати на шкільному подвір'ї у футбол? Директор стверджує, що ні. Спробував я підтвердити чи спростувати цю точку зору. Але, виявляється, на це, здавалося б, нескладне запитання відповідь знайти не так уже й просто. “Якщо хочете отримати якусь відповідь, пишіть, будь ласка, письмовий запит, і ми будемо надавати вам її”, – люб'язно порадила мені заступник начальника управління освіти Полтавського міськвиконкому Наталія Дорохова.
– Майданчиків зі штучним покриттям у Полтаві сім, – розповіла мені заступник начальника управління з питань фізкультури і спорту облдержадміністрації Ірина Чернета. – Їх будівництво у різні роки фінансувалося з різних джерел – з державного, обласного бюджетів або з Федерації футболу України. У НВК №16 – із ФФУ. Також передбачалося, що дані споруди використовуватимуться для занять масовим спортом широких верств населення. Себто, якщо майданчик знаходиться на території школи, то це ще не означає, що на ньому можуть грати тільки учні.
– Такого ми не чекали, – сказав в інтерв'ю представникам ЗМІ, не приховуючи здивування, голова обласної державної адміністрації Валерій Асадчев. – Полтавщина є передовою областю у будівництві спортивної інфраструктури. У різних районах ми набудували цих майданчиків близько 40. Діти грають там абсолютно безплатно. Для цього й зводилися такі поля. Зараз ми дали доручення розібратися у цій ситуації – це поодинокий випадок чи загальна тенденція? Є такий принцип у цивілізованому світі: те, що побудовано за суспільні гроші, має належати суспільству безплатно – стадіони, майданчики, плавальні басейни. Цей принцип потрібно запровадити і у нас. Думаю, ситуацію у Полтаві ми виправимо, і міська влада, сподіваюся, нам допоможе.
Позицію міського голови Полтави було оприлюднено у заяві прес-служби міської ради. “Полтавський міський голова Андрій Матковський обурений побаченим і повністю підтримує батьків та дітей”, – говориться у ній. “Спортивні майданчики, які останнім часом масово будувалися навколо навчальних закладів міста, призначені не лише для організації навчально-тренувального процесу, а й для дозвілля школярів”, – сказав він. Міський голова доручив управлінню освіти терміново перевірити використання шкільних спортивних майданчиків у місті, скласти графіки роботи, щоб максимально їх задіяти. Директор школи отримав догану за невміння організувати роботу спортивних об'єктів у позаурочний час.
І наостанок ще один важливий нюанс. Невже приватним охоронним фірмам, яких зараз у нас відкрилося чимало, так просто можна розігрувати із себе бравих бойовиків? До речі, злякавшись, діти спочатку навіть сприйняли їх за таємничий спецназ. В усякому разі, спантеличені непередбаченим завершенням свого футбольного матчу, так вони розповідали батькам.
– Усі охоронні структури, які є не державними, а приватними, – пояснив нам керівник центру зв'язків з громадськістю ГУ УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв, – під час виконання своїх службових обов'язків не мають право носити із собою зброю будь-якого типу – ножі, гумові кийки, автомати, пістолети, наручники, навіть газові балончики. Вони лише можуть виїхати на виклик і, якщо підтвердиться якась злочинна діяльність, повідомити про це міліцію, яка вже й здійснюватиме свої функціональні обов'язки. Муляжі теж неприпустимі, бо це – психологічний тиск. Зараз створено спеціальну групу з представників прокуратури і міліції, яка займається перевіркою цього інциденту. По її завершенні буде дана відповідна правова оцінка.
”Зоря Полтавщини”, 1 стор., 16_09_09
– Приходжу додому, – згадує він, – а в меншого Яші очі нажахані. Розповідає: “За нами гналися дядьки в бронежилетах, один був з автоматом, інший – з пістолетом”. Я навіть спочатку не повірив, а наступного дня пішов до директора. “Це була служба охорони, – відповів він. – Набридло вже ганяти дітей, вони зовсім не реагують на зауваження”. Питаю: “А якби діти не втекли і їх спіймали, що далі?” “Передали б у міліцію”, – роз'яснює директор. А за що? За те, що грали у футбол на шкільному подвір'ї? До речі, ми, батьки, на цю охорону здавали ще й гроші. Для чого? Щоб наших дітей ганяли? М'ячі у них забирали? На якій підставі? До речі, я неодноразово бачив там людей, які приїжджають, відкривають ключем вхід на майданчик і грають на полі, а дітям кажуть: це наш час. Коли майданчик відкрили чотири роки тому, до нього був вільний доступ. Згодом його огородили парканом і почепили замок. Втім, діти є діти, вони долали цю перешкоду і все одно грали у футбол, бо у нашому мікрорайоні немає іншого поля. Їх ганяли бабця-охоронець, фізрук і навіть директор. Колись я прийшов поговорити з ним, то директор запропонував мені приходити з паспортом і записуватися, беручи на себе відповідальність за дітей.
По телефону нам вдалося поспілкуватися і з керівником НВК №16 Віктором Явтушенком.
– У позаурочний час неорганізовано пускати дітей на міні-футбольне поле не можна, – переконаний він. – Поле зі штучним покриттям розраховане у нас для учнів і секцій. У вечірній час повинні бути зачинені як подвір'я школи, так і поле. Звичайно, ми цього не робимо, і діти мають змогу грати у хокейній коробці, на баскетбольному майданчику. А тут штучне покриття, яке за п'ять років уже зносилося, тож можуть бути травми. Якщо я відкрию, допущу, діти травмуються, це буде ще більше горе. А ця ситуація відбулася таким чином: чергова ходила-ходила, ганяла дітей, але тільки-но вона поверталася у школу, як діти знову перелазили через паркан. Ото у неї терпіння й закінчилося – звернулася до охорони. Охоронці приїхали, немовби дітей злякали, хоча вони були з муляжами. Батькам це не сподобалося. І вони відразу заявили у відповідні інстанції.
– В оренду для гри поле надавали?
– Ні в якому разі, в оренду поле не здавалося. Ніяких коштів я не отримував. Це дітей батьки наштрополили, щоб прозвучало слово “гроші”. Я даю зараз пояснення відповідним органам, що ніде ніякої оренди не було.
Так чи можна дітям у позаурочний час грати на шкільному подвір'ї у футбол? Директор стверджує, що ні. Спробував я підтвердити чи спростувати цю точку зору. Але, виявляється, на це, здавалося б, нескладне запитання відповідь знайти не так уже й просто. “Якщо хочете отримати якусь відповідь, пишіть, будь ласка, письмовий запит, і ми будемо надавати вам її”, – люб'язно порадила мені заступник начальника управління освіти Полтавського міськвиконкому Наталія Дорохова.
– Майданчиків зі штучним покриттям у Полтаві сім, – розповіла мені заступник начальника управління з питань фізкультури і спорту облдержадміністрації Ірина Чернета. – Їх будівництво у різні роки фінансувалося з різних джерел – з державного, обласного бюджетів або з Федерації футболу України. У НВК №16 – із ФФУ. Також передбачалося, що дані споруди використовуватимуться для занять масовим спортом широких верств населення. Себто, якщо майданчик знаходиться на території школи, то це ще не означає, що на ньому можуть грати тільки учні.
– Такого ми не чекали, – сказав в інтерв'ю представникам ЗМІ, не приховуючи здивування, голова обласної державної адміністрації Валерій Асадчев. – Полтавщина є передовою областю у будівництві спортивної інфраструктури. У різних районах ми набудували цих майданчиків близько 40. Діти грають там абсолютно безплатно. Для цього й зводилися такі поля. Зараз ми дали доручення розібратися у цій ситуації – це поодинокий випадок чи загальна тенденція? Є такий принцип у цивілізованому світі: те, що побудовано за суспільні гроші, має належати суспільству безплатно – стадіони, майданчики, плавальні басейни. Цей принцип потрібно запровадити і у нас. Думаю, ситуацію у Полтаві ми виправимо, і міська влада, сподіваюся, нам допоможе.
Позицію міського голови Полтави було оприлюднено у заяві прес-служби міської ради. “Полтавський міський голова Андрій Матковський обурений побаченим і повністю підтримує батьків та дітей”, – говориться у ній. “Спортивні майданчики, які останнім часом масово будувалися навколо навчальних закладів міста, призначені не лише для організації навчально-тренувального процесу, а й для дозвілля школярів”, – сказав він. Міський голова доручив управлінню освіти терміново перевірити використання шкільних спортивних майданчиків у місті, скласти графіки роботи, щоб максимально їх задіяти. Директор школи отримав догану за невміння організувати роботу спортивних об'єктів у позаурочний час.
І наостанок ще один важливий нюанс. Невже приватним охоронним фірмам, яких зараз у нас відкрилося чимало, так просто можна розігрувати із себе бравих бойовиків? До речі, злякавшись, діти спочатку навіть сприйняли їх за таємничий спецназ. В усякому разі, спантеличені непередбаченим завершенням свого футбольного матчу, так вони розповідали батькам.
– Усі охоронні структури, які є не державними, а приватними, – пояснив нам керівник центру зв'язків з громадськістю ГУ УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв, – під час виконання своїх службових обов'язків не мають право носити із собою зброю будь-якого типу – ножі, гумові кийки, автомати, пістолети, наручники, навіть газові балончики. Вони лише можуть виїхати на виклик і, якщо підтвердиться якась злочинна діяльність, повідомити про це міліцію, яка вже й здійснюватиме свої функціональні обов'язки. Муляжі теж неприпустимі, бо це – психологічний тиск. Зараз створено спеціальну групу з представників прокуратури і міліції, яка займається перевіркою цього інциденту. По її завершенні буде дана відповідна правова оцінка.
”Зоря Полтавщини”, 1 стор., 16_09_09
Рубрика: 
