Для голови обласної ради Петра Ворони та народного депутата України по 148-му виборчому округу (Великобагачанський, Оржицький, Семенівський, Хорольський райони, місто Лубни і частина Лубенського району) Костянтина Іщейкіна останні тижні були дуже багатими на зустрічі. Разом вони об’їхали значну частину області, проводячи спільні прийоми громадян, вислуховуючи наболіле. Про враження від особистого спілкування та висновки з почутого й побаченого – наше інтерв’ю з Петром Вороною та Костянтином Іщейкіним. Зустріч з ними відбулася наприкінці липня. З тих пір пройшли певні зміни, але тенденції та акценти залишилися.

З чим звертаються до влади?
Кор.: То що наразі болить людям найбільше, які проблеми спільні?
П.В.: Який би район ми не відвідували, скрізь значно більше, ніж політика, людей цікавлять її дошкульні наслідки – відсутність роботи, грошей на ліки, навчання й навіть на хліб. Рівень життя стрімко падає. Для себе зробив висновок: якщо не зміняться оподаткування, інвестиційна політика, то з цього колапсу вибратися буде дуже важко. Ідуть на прийом чорнобильці, чиї пенсії “обрізали”, діти війни, які колись відсудили гроші у держави, але так і не отримали, учасники АТО, особливо мешканці міст, районних центрів, які не можуть отримати землю. У Селецькій сільській раді Оржицького району звернулися люди, які договорів оренди власного паю… в очі не бачили! Панує тотальна недовіра до судів, прокуратури, міліції. Конче потрібні реформи у правоохоронних органах.
Був навіть курйозний випадок:людина прийшла до Костянтина Євгеновича не як до народного депутата, а як до лікаря за суто медичною консультацією, мовляв, я вам покажу, де болить, а ви скажіть, чим полікуватися.
Кор.: Пацієнт отримав відповідь?
К.І.: Отримав консультацію, куди слід звернутися, де йому обов’язково допоможуть.
Вважаю, що особистий прийом громадян – це найкраща форма спілкування з виборцями. Одразу видно, як виконуються, а точніше сказати, – не виконуються закони, як не впоруються зі своїми обов’язками місцеві чиновники. Саме такі спільні прийоми дозволяють запобігти відпискам і “відфутболюванням” заявників по різних інстанціях. Так, у Великій Багачці люди залишилися без води через те, що нікому обслуговувати водонапірну вежу. Є томи відписок, а води роками немає! З’явилася вона через півтора місяця після втручання голови обласної ради та народного депутата. Простежується неспроможність місцевої влади. Майже всюди порушуються права власників земельних паїв.
П.В.: Здавачам молока у Семенівському районі “Гадячсир” винен гроші вже не за один місяць, а для селянина реалізація молока є засобом виживання навіть за таких низьких цін. Повсюди просять відновити дротове радіо: його люблять, готові за нього платити, але мережі подекуди знищені. А як без нього у сільській місцевості проводити оповіщення у цей тяжкий час?
К.І.: Пересвідчився, які несподівані наслідки можуть мати закони, прийняті наспіх чи під тиском обставин. Я сам голосував за відстрочення вимог Євросоюзу і дозвіл реалізувати продукцію тваринництва на ринках – це наразі дозволяє вижити селянам. Але в Лубнах попросила захисту жінка, під вікнами якої сусід щодня ріже-смалить свиней на продаж, і ніякої управи на нього немає. Навіть на депутатське звернення надійшла відповідь, що в законодавстві не урегульоване поняття “подвірний забій”. Аж після втручання санстанції це вдалося припинити. Але ж чому санітарна служба не втручалася досі? У Лазірках Оржицького району продовжує отруювати навколишнє середовище Кононівський елеватор агропромислового холдингу “Кернел-Груп”.
Люди обурені недотриманням чинного законодавства представниками влади, бізнесу, керівниками-господарниками. Кричущий приклад – незаконний видобуток глини у Хорольському кар’єрі. Десятки гектарів людської й державної землі на території шести сільських рад перетворюються на марсіанські пейзажі.
П.В.: Про це знають і районна, й обласна прокуратура та міліція. Але самовільний видобуток продовжується, тому виникає підозра про чиюсь фінансову зацікавленість.
К.І.: Більше того, звернення були навіть до Генерального Прокурора України та керівництва СБУ. Установи частково відписалися, але процес не припиняється – це й вирубані ліси, і спотворені поля, і пошкоджені дороги. Почали руйнуватися навіть нові об’єкти!
Кор.: А з полтавських надр видобуваються ще й нафта, і газ, людям залишаються натомість екологічні проблеми та, як наслідок, невтішні діагнози…
П.В.: На жаль, у багатьох випадках ми не можемо знайти крайніх, хто саме займається видобутком. Скажу більше, якби не лобі у Верховній Раді, нам би давно вистачало нафти й газу власного видобутку…
Обласна рада наразі майже припинила видавати дозволи на розробку надр. Від “Укргазвидобування” очікуємо обіцяних 19 мільйонів гривень компенсації, лише після їх отримання будемо вирішувати, чи співпрацювати далі. Через Верховну Раду добиваємося отримання частки рентної плати від приватних структур, аби область мала з видобуткової галузі хоч щось відчутне.
Ми прийняли понад півтори сотні чоловік. Вчителі з Великої Багачки повідомили, що оплата за інтенсивність роботи зменшена з 20 до 1–3 відсотків. Ціни “полізли”, а вчительська праця знецінилася, що недопустимо. З лікарями те ж саме. Або інший приклад. Жінка, яка має мінімальну пенсію, звернулася за субсидією. На придбання твердого палива та скрапленого газу їй на 2015 рік призначено такої допомоги аж 192 гривні одноразово.
Кор.: Але ж, напевне, все обраховано згідно з чинним законодавством…
П.В.: Якщо це так, то треба міняти таке законодавство. Наша започаткована традиція спільних прийомів є результативною. Костянтин Євгенович отримує від громадян свої завдання, я – свої. А, наприклад, Хорольський кар’єр – наш спільний клопіт. Дуже багато людей потребують фінансової підтримки на лікування. Напевне, фонд для роботи комісії ОДА з розгляду питань із надання матеріальної допомоги з обласного бюджету потрібно збільшити удвічі або й утричі.
К.І.: Чимало таких звернень опрацьовано й направлено до Міністерства охорони здоров’я, і допомога є. До мене, як мажоритарника, вибраного в 148-му окрузі, вже надійшло чимало запрошень від мешканців Кременчука, Комсомольська, різних сіл області, щоб провести особистий прийом і там.
Про медичну реформу та “агентів Путіна”
Кор.: Костянтине Євгеновичу, міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі у бойкотуванні медичних реформ звинувачує профільний комітет Верховної Ради, народний депутат Ольга Богомолець натомість у своєму блозі пропонує перенести АТО на територію “Мінздравської народної республіки”. Тим часом на Львівщині від ботулізму постраждало ціле весілля (врятувати не вдалося навіть нареченого), бо сироватки в Україні не було. Як немає і багатьох інших ліків. На Ваш погляд, доки українці помиратимуть від того, що посадовці чубляться?
К.І.: Скажу відверто, одній людині, навіть настільки освіченій та інтелігентній, як пан Квіташвілі, дуже важко здолати спротив системи. Цей міністр має бажання втілити багато цікавих ідей, але наші реалії тому не сприяють. На мою думку, не достатньо ефективно працює профільний комітет, а вплив міністра не є абсолютним чи визначальним. Це підтверджує і досвід попереднього міністра Олега Мусія, досвідченого фахівця, який був і залишається патріотом України.
У ефірі ток-шоу “Свобода слова” Квіташвілі чітко констатував, що медичний комітет, за його словами, абсолютно завалює реформування на відміну від бюджетного. Хоча, здавалося б, має бути навпаки. Я, як член бюджетного комітету, і всі мої колеги питання медицини сприймаємо надзвичайно гостро.
У стінах законодавчого органу для себе відкрив чимало незвичного і навіть неприємного. Депутати голосують або поспіхом, або не вивчивши документів. Я був одним із тих, хто підписав звернення до Прем’єр-міністра з категоричною вимогою: подати бюджет на початку вересня, аби його прочитати, опрацювати, викреслити ганебні норми.
В останній день цієї сесії було проголосовано додаткове виділення 6 мільярдів гривень на потреби Міністерства оборони, оскільки нічим годувати солдатів. Наскільки це важливо, бачив у зоні АТО на власні очі. Але за рахунок яких статей вишукувати ці кошти? Зменшувати витрати на освіту, медицину? Тоді за що ми, власне, воюємо? І знову не було часу на опрацювання. Проте Кабмін наполягав прийняти документ “сьогодні й зараз”, до того ж певні політичні сили почали галасувати: “Хто не голосує, той агент Путіна”.
Не можна покращити роботу в одному відомстві: у тому ж Міністерстві охорони здоров’я. Це повинен бути увесь уряд, вся Верховна Рада, кожен чиновник на своєму робочому місці.
П.В.: Звідси висновок: Полтавська обласна рада працює набагато ефективніше – ми все обговорюємо, і в залі немає агентів Путіна (усміхається. – Авт.).
Про адмінреформу, місцеві вибори та співпрацю
Кор.: Петре Васильовичу, Міністерство регіонального розвитку просить обласні ради та облдержадміністрації посприяти прискоренню добровільного об’єднання громад. Скільки полтавських об’єднаних громад мають шанс уже у жовтні провести вибори при новому територіальному устрої?
П.В.: На Полтавщині перспективний план обласна рада схвалила вчасно, він налічує 59 об’єднаних громад. Вважаю, що більшість із них здатні впоратися вчасно. На прийомі у Семенівці люди нас вже питали, що робити далі, після рішення про об’єднання? Відповідаю: все згідно із Законом України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” та методикою. Але згідно з нею, щоб діяти далі, перспективний план повинен схвалити Кабмін. А цього досі не сталося. Коли буде відповідне рішення Кабінету Міністрів, наші громади готові перейти до практичних кроків.
Кор.: А як із тими, хто не встигне до початку виборчого процесу або хто не хоче об’єднуватися?
П.В.: У них вибори відбудуться в межах нинішніх територій. Коли ж настане їхній час, обласна рада прийме доповнення до перспективного плану і після його схвалення Кабміном призначить місцеві позачергові вибори вже у межах території нової, спроможної громади. Все це нескладно, але за однієї умови: якщо рішення про об’єднання прийняте добровільно, щоб люди потім не говорили, що ліквідувати свою сільраду їх примусила влада. Наскільки бурхливими були обговорення у сесійній залі обласної ради, всі полтавці мали можливість спостерігати у прямому ефірі. Сесії проходили відкрито.
Кор.: Петре Васильовичу, на скількох депутатів у Верховній Раді Полтавщина може розраховувати в разі потреби?
П.В.: У нас група з восьми депутатів-мажоритарників, яку очолює Андрій Река. Свідченням цієї співпраці стало виїзне засідання профільного комітету Верховної Ради, на якому обговорювався закон про співпрацю територіальних громад. Усі звернення, прийняті обласною радою, ми надсилаємо кожному народному депутату, запрошуємо на наші сесії. Найактивніше співпрацюють Костянтин Іщейкін, Тарас Кутовий, Сергій Каплін, Юрій Бублик, Андрій Река. Хочу лише, щоб частіше земляки-депутати бували на сесіях обласної ради. Пропонуватиму і їм також брати участь у спільних прийомах громадян.
Щоб влада не почувалася безкарною, її потрібно контролювати – своїми зверненнями, запитами, впливом громадських організацій. Тому мешканцям області бажаю не бути байдужими до процесів, що відбуваються навколо. Наближається 24-та річниця Незалежності України. У такому віці молоді люди зазвичай уже стають фізично, економічно, фінансово самостійними. Хочеться, щоб і Україна нарешті стала такою.
К.І.: Зичу здоров’я, добробуту, миру усім землякам, усім читачам “Зорі Полтавщини”. Саме ваша активна громадянська позиція допоможе незабаром сформувати ефективну владу.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”