У липні цього року в селі Манжелія Глобинського району тривала археологічна експедиція. Науковий інтерес представляло маловідоме Манжеліївське городище, зокрема ті ділянки культурних нашарувань, що наразі зазнають руйнувань через ерозійні процеси.
Городище в Манжелії виникло у давньоруський час у серці степового коридору кочівницького шляху, яким половці роками ходили грабувати міста Київської Русі. Через те воно, ймовірно, відігравало неабияку роль у військово-політичному житті тогочасного місцевого населення. На початку козацької доби городище поряд із Говтвою було найбільшим містечком нижнього Попсілля.
Приємно, що у такі складні для країни часи все ж знаходяться ентузіасти, які власною працею чи ресурсами допомагають розкривати таємниці нашої багатостраждальної і непростої історії. Так, наші дослідження стали можливими завдяки матеріальній та моральній підтримці багатьох людей, зокрема учасника АТО, громадського активіста Анатолія Ханка, а також Олександра Біленького з Решетилівки. Транспорт надав сільський голова Ковалівки Полтавського району Олександр Бублик.
Як і раніше, цього разу головною робочою силою експедиції стали волонтери та однодумці з Полтави, Лубен, Решетилівки (учні Решетилівської гімназії на чолі з Ігорем Гмирею), Жовтневого, Великих Кринок. Масштаби роботи експедиції були не надто великі, але її здобутки виявилися щедрими. Зокрема вдалося дослідити рештки згорілої споруди, ймовірно – основи клітей оборонного валу. Судячи зі знайдених на місці речей, пожежа, руйнування фортеці, а отже, й загибель городища сталися раніше першої половини ХІІ століття. Скоріш за все, поселення не витримало натиску половецьких орд. Судячи з переліку тих знахідок, які трапилися під стародавніми завалами, там знаходилася майстерня (чи майстерні).
Як то кажуть, не було б добра, так біда допомогла. Через те, що споруди були спалені під час битви, після руйнації вони “законсервувалися”, й під ними збереглися ті предмети, які за звичайних обставин археологам при дослідженні подібних об’єктів зафіксувати не випадає можливості. Це, зокрема, вироби з дерева, тканини, бавовни… А нам вдалося не лише їх зафіксувати, а й навіть зберегти для подальших досліджень, реставрації і музеєфікації. Серед цікавих знахідок городища – дерев’яні таці із залізними руків’ями та обідками, частини ложок та черпаків, шпильок, іншого дерев’яного реманенту, фрагменти тканини, ниток (у тому числі заготовки для ткання у вигляді моточків на дерев’яній палиці), залишки ворсу та хутра тварин, кістяне знаряддя для плетіння мотузок.
На теренах нашої області це наразі перші подібні знахідки. Навіть у межах України такі трапляються нечасто. Тож думаю, що досліджений нами об’єкт, як і все городище, доволі перспективний для подальших розкопок і вивчення.
До речі, серед завалу клітей нам трапилося близько 15 розвалів горщиків кінця ХІ – першої половини ХІІ століть. Це дало змогу не лише датувати цей комплекс, а й отримати багато інформативного матеріалу про побут наших пращурів. Зокрема ми виявили запаси пряжі (ворсу, тканин тощо), рештки їжі, на кількох денцях горщиків збереглися тавра майстрів.
Був також досліджений об’єкт козацької доби (1630–1640 років), що підтверджує доволі давнє перезаселення Манжелійського містечка у ХVІІ столітті. А от із середини – другої половини ХVІІІ століття, найімовірніше, поселення спорожніло…
Сподіваємося, що наступного року тут (а можливо, й не тільки) роботи будуть продовжені, адже подібні неординарні об’єкти необхідно вивчати й зберігати як цінний історико-культурний спадок.

В’ячеслав ШЕРСТЮК
Завідуючий відділом Центру охорони та досліджень пам’яток археології
управління культури ОДА