Любов до тварин у Михайла Івановича – з дитинства. Ще школярем він осідлав коня, допомагав пасти худобу. Тож із вибором майбутньої професії довго не вагався: вступив на зоотехнічний факультет тодішнього Полтавського сільськогосподарського інституту і закінчив його з відзнакою.
Переддипломну практику студент Михайло Олійник проходив у колгоспі імені Жданова, куди молодого спеціаліста після отримання диплома з відзнакою взяли на роботу за фахом. Велике господарство, на фермах якого утримувалося майже 16 тисяч свиней і корів, стало для Михайла Івановича своєрідним стартовим майданчиком. Після армії він знову повернувся в колгосп імені Жданова, але вже на посаду головного зоотехніка.
Свого часу Михайлові Олійнику пропонували роботу в правоохоронних органах, пророчили наукову кар’єру, та він залишився вірним обраній справі. Але, крім зоотехнічної, йому довелося опанувати ще одну – хліборобську. Під час роботи інспектором сільськогосподарського відділу Котелевського райкому партії, а потім – і його завідуючим, Михайло Іванович провів у полі не один жнивний сезон. Пізніше молодого і перспективного спеціаліста покликав до себе знаний не тільки в Котелевському краї, а й в усій Україні аграрій Олександр Григорович Коросташов. Розпочавши свій трудовий шлях простим зоотехніком у СВК “Батьківщина”, Михайло Олійник за двадцять років “доріс” до заступника голови правління по тваринництву.
Свого часу керівництво “Батьківщини” поставило на меті за будь-яких обставин не допустити зменшення поголів’я худоби. При безпосередній участі Михайла Олійника в господарстві було створено племзавод із розведення української червоно-рябої породи ВРХ, репродуктор для отримання племінного молодняку овець породи прекос та птахоферму, де розводять полтавську глинясту породу курей. Попит на племінний молодняк і птицю, яку тут вирощують, завжди великий. Їх купують господарства не тільки нашої області, а й усієї України.
Щоденно 40–50 тисяч гривень від здачі молока і щомісяця 100–150 тисяч гривень від реалізації м’яса – ось результат копіткої роботи злагодженого колективу тваринницького комплексу господарства, яким керує Михайло Олійник. У відносинах із діловими партнерами СВК “Батьківщина” Михайло Іванович сповідує принцип прозорості й чесності, перевагу надає лише перевіреним і серйозним підприємствам-переробникам, зокрема м’ясокомбінатам, а у своїй повсякденній роботі спирається на колектив, у якому близько 200 першокласних і перевірених роками спеціалістів (плинність кадрів у господарстві відсутня).
Серед планів на майбутнє у Михайла Олійника – зокрема розширення галузі у молочно-м’ясному напрямку, дооснащення й введення в експлуатацію обладнаного за найсучаснішими стандартами доїльного залу для корів.
Робочий день Михайла Івановича починається із зорею і завершується із заходом сонця, а трапляється, що й пізніше. Але те, що робота ледачого не любить, добре розуміє його дружина Марія Олексіївна, тому й не сердиться на чоловіка, який вдома ніколи не засиджується. Разом Михайло й Марія Олійники йдуть по життю вже понад тридцять років. “Дай Боже всім так жити, як ми з Марією”, – говорить Михайло Іванович. Коли є такий надійний тил, працювати вдвічі легше й жити радісніше.
16 серпня Михайлові Івановичу Олійнику виповнюється 55 років. Вітаючи іменинника з цією симпатичною датою, бажаємо йому здійснення задуманого, нових горизонтів на робочій ниві й міцного здоров’я!
“Зоря Полтавщини”, 14 серпня, 2 стор.