Виповнилося 90 років від дня народження й 10 – з дати відходу в інший світ нашої відомої землячки,  кіноактриси, народної артистки СРСР Клари Степанівни Лучко.
Народилася вона 1 липня 1925 року в Чутовому. Батько працював директором радгоспу,  мама очолювала колгосп, мала гарний голос – у  молодості співала в хорі разом з Іваном Козловським. Коли доньці було три роки, батька направили навчатися в Полтаву. Маленька Клара хотіла стати артисткою, влаштовувала з подружками костюмовані вечори, ставила сценки. Навчалася вона в другій школі на полтавському Подолі. Записалася в театральний гурток, у постановках якого брав участь теж майбутній відомий артист-полтавець Юрій Тимошенко (Тарапунька). Нині в школі діє музейна кімната Клари Лучко.
Ідеалами краси для Клари були актриси Любов Орлова і Тамара Макарова. З Орловою Лучко пізніше потрапить на Каннський кінофестиваль і сфотографується з кумиром. Прихильники помітять, що красуні дуже схожі… Вперше школярка Клара побачила живу легенду радянського кіно Орлову на концерті у Полтаві і побігла з подругами до службового виходу, звідки мала вийти зірка. Актриса навіть заговорила з дівчинкою, спитавши, де в місті букіністичний магазин. Для більшої схожості з визнаними красунями Клара накручувала  кучері на розігріті гвіздки… Вона зберегла свою красу до старості.  Не робила жодної пластичної операції.
Коли почалася війна, їй було 16, закінчила сьомий клас. Родина Клари евакуювалася в Казахстан. Дізнавшись, що в Алма-Аті режисер і актор Сергій Герасимов набирає свій клас, дівчина поїхала на випробування, незважаючи на заборону мами. Спитати батька донька не могла – він був на фронті. Клару прийняли в Державний інститут кінематографії, вона стала вчитися на курсі Герасимова й любимої артистки Макарової.
Перші ролі розчарували юну дипломницю, й вона навіть хотіла піти з кіно, стала працювати в Театрі кіноактора. Звідти потрапила на проби ролі молодої селянки Даші Шелест у фільмі “Кубанські козаки”. Цей дебют зробив її знаменитою. Блискуче майбутнє в кіно передбачав для дівчини Олександр Довженко. Вона отримала Державну премію за цю роль, стала отримувати багато пропозицій. Їй поставили пам’ятник на Кубані, стали вважати землячкою й козачкою, а Клара називала себе “українкою – жителькою Москви”. Під час зйомок зустріла й своє кохання – актора Сергія Лук’янова, уродженця Донеччини, що грав головну чоловічу роль.  В злагоді прожили 15 років, виховали доньку Оксану.
Успіх чекав Клару в фільмі “Дванадцята ніч” за твором Шекспіра, де зіграла одразу три ролі, сама виконувала трюки на конях. Картина мала шалену популярність на батьківщині великого драматурга. Через 45 років, коли в Кембриджі визначали символічну “Жінку тисячоліття”, цей титул присудили Кларі Лучко. А в 1996 році в США її назвали “Жінкою світу”.
Довелося пережити особисту трагедію – чоловік Сергій Лук’янов помер від інфаркту просто на робочому місці, в театрі. Важко дався актрисі й перехід від ролей дівчат до героїнь середнього віку. Через сім років удівства познайомилася з журналістом Дмитром Мамлеєвим, який став її другим чоловіком.
Клара Лучко запам’яталася глядачам, створивши блискучий образ простої жінки Клавдії в багатосерійній стрічці “Циган”, а також по фільмах “Карнавал”, “Тривожна неділя” та багатьох інших. У 2002-му Лучко випустила книгу “Виновата ли я…” Вона зізнавалася, що акторське ремесло далося їй непросто, не зіграла багато з того, що могла зіграти, пробивалася сама, не маючи ніякої протекції в кіно. Та, незважаючи на труднощі, втілила на екрані понад 60 різнопланових ролей. Вела громадську роботу. Її робочий графік був розписаний по хвилинах. Останньою роботою став “Парк радянського періоду” – своєрідний римейк першої зіркової картини – “Кубанські козаки”.

Підготувала
Ганна ЯЛОВЕГІНА.