– Що хвилює найбільше. Ми сьогодні не маємо ритмічного фінансування субвенцій з державного бюджету. Отже, не завжди або не повністю вдається впроваджувати в життя соціальні програми, які фінансуються за рахунок державних коштів. Водночас існує інший бік проблеми. Обсяги фінансування субвенцій збільшені в кілька разів. І чимало наших суб'єктів були не готові до освоєння таких коштів. Водночас ті питання, які були законтрактовані, непросто вирішити через те, що в державі існує велика проблема з тендерними процедурами, а це б'є по нашому, місцевому, рівню, де  кошти повинні використовуватися. На мій погляд, пряма відповідальність за це лежить на державних мужах. А до всього, і на місцевих рівнях не все лагодиться. Вдалося добитися виділення 3 мільйонів гривень на теплопостачання Червонозаводського Лохвицького району. Раніше це містечко централізовано опалювала котельня спиртокомбінату, але підприємство нині перебуває в процедурі банкрутства. І треба побудувати 9 топкових, в т. ч. і в середній школі, до опалювального сезону. Завдяки Міністерству житлово-комунального господарства, що очолює нині Олександр Попов (який до цього тринадцять років працював міським головою Комсомольська), гроші є, але немає розуміння між районною владою і міською: хто з них повинен провести тендер, щоб використати ці кошти? У міській раді сьогодні немає тендерного комітету, фахівців і т. ін., а треба питання вирішувати швидко. Можна було б знайти компромісне рішення, провести тендери на районному рівні й уже давно будувати ці топкові. Та ось  уже тиждень триває конфлікт на порожньому  місці.
Є проблеми і в галузі АПК. З одного боку, ніби все благополучно, на фоні інших областей ми маємо непоганий урожай ранніх зернових – 1 млн 600 тис. тонн. Думаю, в цілому, з пізніми культурами, зберемо понад 3 млн. Ціна, яка є сьогодні  на ринку зерна, – практично тисяча гривень за тонну пшениці, а для третього класу ще більше, – дає можливість стабілізувати фінансовий стан багатьох агрофірм. Позичальники нині активно погашають кредитні ресурси, які взяли в банках. І можна сподіватися на те, що за умови нормального рівня цін на пізні культури сільгосппідприємства матимуть непогані результати по закінченні фінансового року. Але в ряді регіонів не вирішені земельні відносини, і це викликає скарги людей, породжує справжні соціальні конфлікти, як у селі Вирішальному Лохвицького району. Багато й дрібних прикладів. Тому питання впливу місцевого самоврядування на аграрні справи – не другорядне, а одне з першочергових.
Ще одна дуже складна проблема, якою в т. ч. переймаюся і я,– співпраця з нафтогазовим комплексом. Ви знаєте, що кожен рік у рамках погодження із НАК "Нафтогаз України" і з Міністерством палива й енергетики України ми підписували програму фінансування об'єктів соціального значення на території області. Позаторік вона була виконана на 93 проценти, торік – на 60 відсотків, у нинішньому році станом на цей момент перераховано 600 тисяч гривень із понад 20 млн. Тобто ця програма з вини НАК "Нафтогаз України" і Міністерства палива й енергетики практично провалена. Таке ставлення не тільки до нашого регіону. Отож ми змушені не приймати рішень – консолідовано із облдержадміністрацією – щодо надання дозволів на відведення ділянок для розробки надр. Це, безумовно, ситуація ненормальна, практично припиняються дії дозволів на роботи на діючі свердловини. Таким чином ми відвоювали перші 600 тис. До сесії обласної ради, яка орієнтовно запланована на першу декаду вересня, повинні перерахувати 2 мільйони гривень. Тобто йде позиційна війна за те, щоб отримати кошти на соціальні об'єкти області. Зрозуміло, що якщо у ІІІ кварталі наші об'єкти не будуть максимально профінансовані, то в ІV кварталі проблематично буде будувати газопроводи і т.д., бо погода тоді – не для будівельних робіт.
Ми намагаємося відстоювати наші регіональні суспільні інтереси, незважаючи на те, хто цим повинен займатися за розподілом функціональних обов'язків.
Комісії обласної ради працюють і тепер, хоча серпень – місяць відпусток. Поточні питання розглядаються, готуються документи для прийняття рішень на наступній сесії.
– Олександре Васильовичу, в обласній раді нинішнього скликання найпотужніші депутатські групи – від Полтави і Кременчука. В результаті закріплення депутатів за районами далеко не всім випало опікуватися своїм районом. Чи виправдовує себе така практика?
– Зроблено так для того, щоб ті кошти, які депутат має право направити на допомогу конкретній людині, – ви знаєте, що за рішенням сесії на кожного депутата на рік виділено 10 тисяч гривень,– щоб вони більш-менш справедливо розподілялися по всій території області, адже в нас не мажоритарна, а пропорційна система. Я не скажу, що всі депутати активно їздять по  районах. Але обсяги використаних коштів станом на цей місяць пропорційні.
– Олександре Васильовичу, нещодавно у Комсомольську сталася надзвичайна подія. У кар'єрі Полтавського ГЗК люди відчули симптоми отруєння фенолом, 174 людини звернулися за допомогою до медиків. Та вже прозвучала така думка, що все це не має підтвердження. Як ви це оцінюєте?
– Я думаю, що це не зовсім чесно. Інша річ, чому не вберегли людей – чи через "Укртатнафту", чи через Полтавський ГЗК таке сталося. Останній так легко перекинув відповідальність на "Укртатнафту". Треба чекати висновків фахівців.
– І на продовження теми. За нашою інформацією, на засіданні фахівців з вивчення цієї ситуації вирішено серед іншого звернутися до обласної ради з проханням допомогти виготовити проект визначення санітарно-захисної зони ставка-випарника АТ "Укртатнафта". Про проблему ставка скільки говорено-переговорено, приймались певні рішення, а зони небезпеки так і не визначено. Прокоментуйте таку ситуацію.
– Що тут можна коментувати? Безумовно, проблема існує. І ви повинні розуміти, що протягом багатьох років приймалися "точечні" рішення. Наприклад, щодо водозабезпечення сіл Кременчуцького району, які потрапляють у зону цього ставка-випарника. Але промислове лобі інтересів "Укртатнафти" на державному рівні сприяє тому, що це акціонерне товариство відмовляється від того, щоб взяти на себе відповідальність, бо доводять, що все в порядку, технологічних норм щодо облаштування ставка-випарника дотримано. Ці питання поставали і тоді, коли я ще був головою облдержадміністрації. Якщо надійде звернення, ми розглянемо. Але щоб профінансувати створення санітарно-захисної зони, рішення треба приймати на державному рівні. Обласний бюджет фінансування цих робіт не потягне.
– Ми говоримо про те, що Полтавщина – екологічний стандарт України. І разом з тим маємо екологічні негаразди у Комсомольську, Кременчуці, ще й започатковуємо будівництво двох нових підприємств – курячих ферм компанії "Агромарс" та металургійного комбінату "Ворскла-сталь". Навіщо ж перетворювати у зону потенційних екологічних лих три райони, дозволяючи будувати там курники? Яку вагу слова має при цьому обласна рада?
– У нас немає питання щодо цих курячих ферм.
– Звісно, бо вони вже будуються.
– Якщо ми хочемо залишитися абсолютно екологічно чистими, то залишимося без робочих місць, без нових виробництв. Я не поділяю такої точки зору. Треба розвивати виробництво, щоб у державі й в області поліпшувалася економічна і фінансова ситуація. Скільки говоримо про підвищення соціальних стандартів, а заборгованість обласного відділення Пенсійного фонду перед Пенсійним фондом України – одна з найбільших в державі, бо відділення живе за рахунок дотацій центрального Пенсійного фонду. А ще декілька років тому ми на 80 відсотків забезпечували себе внутрішніми ресурсами. Тому нові виробництва потрібні. Так, вони повинні відповідати екологічним стандартам. Але просто забороняти, я  вважаю, неправильно. Переїдьте кордон з Росією. Бєлгородська область – це перлина Росії. У 2006 р
оці регіон вийшов на план виробництва 120 тис. тонн м'яса курятини. Там таких нових сучасних виробництв по 3–4 на кожен район. В якому стані там сьогодні районні центри, в якому стані сільське господарство! І що таке Бєлгород? Обласний центр, трішки більший від Полтави, але це – європейське місто по чистоті, по будівництву, по всіх аспектах. Яка у нас в області ситуація з  курячими фермами, про які ви говорите, зараз не скажу, треба уточнити, що там відбувається. А на "Ворскла-сталі" буде електроплавильна схема, не мартенівська. Це сучасне виробництво потрібне, щоб продавати не сировину, а напівфабрикат. Треба знаходити золоту середину.
– Ніхто не заперечує, що нам треба рухатися вперед, треба розвивати сучасні технології виробництва. Але точка зору журналіста завжди опирається на точку зору пересічного полтавця. Ці проекти мають бути публічні, обов'язково мають бути експертиза екологічних наслідків і експертиза самого проекту. Можливо, це вторинне виробництво, яке нам нав'язують з Європи, як той самий секенд-хенд? Ми не противники цих курячих ферм, але прагнемо дати об'єктивну інформацію. Адже потужний комплекс будується там, де Ворскла впадає у Псел і далі у Дніпро… Сухорабівка– це окраса Решетилівського району. А нам кажуть, що нічого страшного немає…  Проект заведений в область напівлегально. Може, він і гарний. А чому тихцем? Хай буде якесь обговорення, слухання в тій же обласній раді.
– Я згодний з таким підходом. Ви, мабуть, праві. Але не повинно бути й інших крайнощів, коли виносимо питання, і потім воно просто не вирішується, бо втрачається здоровий глузд через те, що позиція окремих представників громадськості не завжди професійна.
– Олександре Васильовичу, з яких джерел фінансується придбання житла керівникам силових структур?
– З обласного бюджету ми не виділяємо ні копійки. Можуть бути якісь рішення міністерства… Коли я був головою облдержадміністрації, ми прийняли рішення не брати ні однієї копійки. Для нас це було принципово. На ті гроші, що були виділені, куплено дві квартири людям, які стояли на черзі по двадцять років. Зараз таких пропозицій від облдержадміністрації немає, і немає проблем…  
– Які необхідні зміни до Конституції, щоб органи місцевого самоврядування діяли ефективніше?
– Це питання глобальне. На сьогодні бюджетне забезпечення між центром та на місцях абсолютно знівельоване. Якщо не змінимо ситуацію на місцевому рівні, не зробимо у цьому напрямку перший крок, то, відверто кажучи, говорити про якесь реальне самоврядування не доведеться.
– Повертаючись до хліба насущного, на скільки, на вашу думку, цього року буде сформовано регіональний ресурс зерна для Полтавщини, чи є проблеми для його закупівлі та страхування?
– Тут треба обов'язково укладати угоди з тими, хто займається переробкою зерна і випікає хліб. Я сподіваюся, що вдасться домовитися із виробниками про зниження ціни на хліб. У влади багато важелів впливу на цих виробників. Необхідно просто сідати і домовлятися.
– Якщо говорити про медицину, нині активно розвивається організація "Лікарняні каси Полтавщини". Наскільки вона для нас прийнятна?
– Мабуть, як один із елементів це цілком нормально. Безкоштовна медицина у нас така, яка вона є. І важливо профінансувати її державою у повній мірі. Тому всі форми і пошуки, безумовно, заслуговують уваги. Вважаю, таким шляхом треба іти і всіляко його підтримувати.
– Сесією облради було прийнято програму технічного переоснащення житлово-комунальних підприємств області на 2007 рік. Про яке саме переоснащення йдеться?
– У цю програму включено низку об'єктів, які фінансуються і з обласного, і з державного бюджету. Вони знаходяться у різних районах області. Левова частка припадає на об'єкти обласної комунальної власності. А найближчих два роки кожен з них плануємо забезпечити новою технікою. Я хотів би, щоб ми разом уважніше придивилися до роботи Олександра Попова на посаді міністра житлово-комунального господарства України. Він – справжній фанат своєї справи і місцевого самоврядування. Ця людина три скликання обиралася міським головою Комсомольська, працювала на благо громади. Його новаторський підхід у Кабміні заслуговує уваги. Хоча, зрозуміло, що йому доводиться нелегко.
– Зараз тривають виборчі перегони. Як би ви спрогнозували розстановку політичних сил уже безпосередньо після виборів?
– Якщо казати відверто, то я не відчуваю, що у цьому відношенні на Полтавщині станеться якийсь суттєвий перелом. Думаю, домінуватимуть і надалі три політичні сили – БЮТ, Партія регіонів, "Наша Україна". На мою думку, якими були відсотки на минулих виборах, такими вони і залишаться. Раніше я не довіряв соціологічним дослідженням. Але після виборів переконався, що є доволі серйозні структури, які передбачають результати, по суті, з мінімальною похибкою.
– Щодо свободи слова, як вважаєте, існують проблеми чи ні?
– Якщо тільки хтось на вашу газету "наїде"…, а ви у відповідь – розгорнуту статтю.
– Олександре Васильовичу, і останнє запитання. Якщо не секрет, то як 18 серпня святкуватимете своє 50-річчя?
– Скажу відверто, я не прихильник пишних святкувань. Ставлюсь до ювілею без фанатизму.  А 18-го, якщо не буде невідкладних справ, ввечері зберемося із друзями, співробітниками, родичами.
Все інше – потім…