Серед ключових питань, які часто звучать в процесі обговорення проектів перспективних планів з моделювання спроможних територіальних громад, – питання щодо структури, чисельності службовців майбутніх органів місцевого самоврядування, скорочення персоналу тощо. Відповідь є в Концепції реформування місцевого самоврядування. Вона базується на статті 6 Європейської хартії місцевого самоврядування. Там, зокрема, зазначено, що “місцевi власті мають можливість визначати свої власні внутрішнi адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління”.
– При реалізації у повному обсязі положень Концепції реформування місцевого самоврядування основна частина повноважень буде сконцентрована саме на рівні територіальних громад. Тому й основна частина службовців буде також зосереджена на цьому ж рівні. Отже, внаслідок децентралізації повноваження та ресурси у місцевого самоврядування суттєво збільшаться. В об’єднаних територіальних громадах виникне потреба в додатковій кількості спеціалістів з усіх сфер їхньої компетенції. Частина з них може перейти з місцевих органів виконавчої влади, а щодо інших може виникнути навіть кадровий дефіцит. Крім цього, в невеликих поселеннях буде запроваджено інститут старости, який законом наділяється відповідними повноваженнями і повинен мати достатню кваліфікацію, щоб надавати найпоширеніші місцеві адміністративні послуги. Також у віддалених та великих поселеннях можуть утворюватися територіальні підрозділи виконавчих органів ради об’єднаної громади, які будуть координуватися відповідним старостою. Кількість старост і перелік відповідних структурних територіальних підрозділів органів місцевого самоврядування також будуть визначатися безпосередньо місцевими радами, – прокоментував заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслав Негода.
За його словами, для деяких місцевих чиновників, депутатів такі аргументи є непереконливими, оскільки не співпадають із їхніми приватними інтересами, і “трагедію” зникнення “своїх” посад вони порівнюють із уявним зникненням сіл, чим так наполегливо залякують селян. Але гірка правда зникнення сіл полягає не в об’єднанні громад, а навпаки – в їх роз’єднанні. Якраз одна із причин обезлюднення та зникнення сіл полягає в тому, що сільські ради бездумно подрібнили, вони є неспроможними за усіма показниками і не можуть самостійно забезпечити розвиток на своїй території.
В’ячеслав Негода також наголосив, що держава зацікавлена зберегти всіх досвідчених та ініціативних сільських, селищних голів та інших спеціалістів. Тому не випадково Законом “Про добровільне об’єднання територіальних громад” запроваджено норму про те, що у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до їх обрання виконують нинішні сільські, селищні голови. А їх вибори реально буде провести не раніше, як через рік після чергових місцевих виборів.
Довідка. За даними довідника з історії адміністративно-територіального поділу “Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648–2012 роки)” за період із 1960-го по 2002 рік на Полтавщині знято з обліку 947 сільських населених пунктів. Кількість сільських, селищних та міських рад фактично за цей час зросла із 404 до 503.
(Матеріал надано експертами Офісу реформ).