Цей лист ми отримали від Ганни Олександрівни Пасічніченко та ще сімнадцяти мешканців будинку по вулиці Радевича, 6, що у Карлівці. Прокоментувати колективне звернення літніх людей ми попросили заступника Карлівського міського голови Володимира Борсука.
– Мешканці скаржаться, бо думають, що все дуже легко вирішується, – почули у відповідь. – Минулого року на підключення цього будинку до центральної каналізаційної мережі міста з обласного екологічного фонду було спрямовано і освоєно 27 тисяч гривень. Але проект виявився недосконалим, його переглядали. Тим часом відбулося різке підвищення цін, тому зараз на завершення будівництва потрібно ще 58 тисяч гривень. На сесії міської ради було прийняте рішення виділити ці кошти, їх ми винайшли від продажу майна. Але у зв'язку зі зміною законодавства міська рада мусить провести тендер на використання цих коштів. Хоча, сподіваюсь, нам не доведеться цього робити, бо договір із підрядником ми укладали ще до введення в дію нового закону.
Схожим був і зміст листа № 684 від 5 червня цього року за підписом карлівського міського голови Сергія Яковенка, якого міськвиконком надіслав Ганні Олександрівні Пасічніченко. Ось тільки по суті справи жоден з керівників не сказав нічого. Одне лише нарікання з приводу проведення тендерів із … докладним описанням негараздів, з якими у зв'язку з цим стикається міськвиконком. Наведемо лише невеличкий витяг із вищезгаданої письмової відповіді, яку керівники місцевого самоврядування надали 69-річній пенсіонерці (друкується за оригіналом):
"Міська рада буде прикладати всі зусилля для вирішення питання добудови об'єкта, але згідно з Законом про тендер, ми можемо це питання "вирішувати" дуже довго. Якщо депутати (напевно, маються на увазі депутати Верховної Ради. – Авт.) відповідально не будуть підходити до цих питань, то пенсіонерам ніколи не бачити поліпшення житлових умов і вирішення їх сьогоднішніх потреб".
А ще в згаданому листі пенсіонерці переповідаються вимоги діючого законодавства до міської ради як до розпорядника бюджетних коштів, зокрема в частині навчання членів тендерної комісії… Але навряд чи така розповідь про неймовірні труднощі, які доводиться долати чиновникам міськради, – це саме те, що прагнули почути від місцевої влади мешканці будинку.
– Наш будинок зведений ще у післявоєнні роки, – розповідає Ганна Олександрівна. – Раніше тут не було ані газу, ані води, у квартирах завжди було холодно. Нині будинок украй потребує капремонту, але наша найбільша проблема – каналізація! Скажіть, чи можу я з пенсії у 450 гривень щомісяця платити сто гривень за комунальні послуги, левову частку з яких – за вивіз нечистот? Якби в нашому будинку жила працездатна молодь, ми б якось вирішили це питання. А то ж самі пенсіонери. От і збиткуються над нами. Один тільки так званий прийом у нашого міського голови чого вартий! Він же не чує нас! Скільки ми звертаємося до керівників, ніхто ніколи ще не дозволяв собі кричати на старих людей…
Зараз мешканці будинку не можуть нормально користуватися каналізацією, бо старі труби надто вузькі, до того ж за всі роки ще й замулилися. Тому квартири на першому поверсі час від часу затоплює. В такому ж стані й вигрібна яма, яка дуже швидко заповнюється. Наймати машину в комунгоспі пенсіонерам надто дорого. Тому здебільшого мешканці користуються послугами приватників, робота яких й обходиться дешевше, й мають гнучкішу систему оплати: іноді викачують яму в борг.
Останній раз, за словами Ганни Олександрівни, каналізацію обіцяли зробити до 1 липня, але роботи ще й досі не розпочато. "Поважна" причина знову знайшлася, та й не одна: для того, аби вирити колодязь необхідної глибини, потрібна спеціальна техніка, якої в Карлівці немає, говорять представники міськради. Має її підрядник із Полтави, з яким Карлівська міськрада уклала договір і який, власне, й розпочинав роботи. Але тут знову халепа – підрядник зараз працює на іншому об'єкті й приступити до завершення робіт матиме змогу лише за місяць.
Шістдесят чотири кроки – саме стільки ми нарахували від стічного колодязя біля будинку на Радевича, 6, до каналізаційного колодязя центральної каналізаційної мережі. Шістдесят чотири кроки, які відділяють пенсіонерів від розуміння міської влади й життя в нормальних людських умовах. Зате відписок у Ганни Олександрівни зібралася вже чималенька папка. Чи варті цього кілька десятків метрів каналізаційної труби? Чи варті вони нервів і здоров'я двох десятків людей похилого віку, які пропрацювали по 40 та більше років і найстаршій із яких виповнилося 92?