Адміністративно-територіальна реформа – це нагальна необхідність. І проведення її було б актуальним не лише зараз, а ще в 1994 році, бо нинішня система місцевого самоврядування гірша за радянську. Тоді принаймні виконкоми при районних та обласних радах працювали. До того часу, поки їхні повноваження не були делеговані представництву Президента на місцях, в результаті чого місцеве самоврядування стало слабким і недієвим. У цьому переконаний голова обласної ради Петро ВОРОНА. Але, на його думку, сьогодні існує ряд загроз для успішної реалізації проекту адміністративно-територіального реформування. Своїми думками голова обласної ради поділився з журналістами друкованих видань “Зоря Полтавщини”, “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Віче”, “Село полтавське”.
Інформація, прозорість, відповідальність
“Перша проблема на шляху до територіально-адміністративної реформи – це цілковита відсутність інформації. Сьогодні всі розмови зводяться до того, що будуть ліквідовані сільські ради, а відтак – зникне і село. На жаль, підстави говорити про це є, бо держава не втілила програму підтримки села, про яку ми давно говоримо, а державна аграрна політика направлена лише на земельні холдинги. На сьогодні сприяння середньому і малому аграрному бізнесу немає”, – зазначив Петро Ворона.
Він акцентував увагу на тому, що у світлі реформи мало йдеться про повернення повноцінного функціонування виконавчих комітетів, а також про те, що майбутні територіальні громади фактично матимуть повноваження районів. “Згідно із запропонованою урядом методикою на теренах нашої області можна створити близько 50 територіальних громад. Тобто удвічі збільшити кількість центрів зростання громад, що, звичайно, сприятиме їхньому розвитку”, – наголосив голова обласної ради.
Багатьох також турбує й те, що в селах замість сільського голови буде староста, але його майбутні функції ще не роз’яснено. Тому зараз своєрідний десант обласної ради на чолі з її головою відвідує міста, містечка та села області й пояснює деталі територіальної реформи. В тому числі й те, що староста матиме фактично ті повноваження, які нині має сільський голова, у якого немає на утриманні ні школи, ні дитячого садка, ні Будинку культури.
Намагаючись максимально оприлюднити основні положення прийдешньої територіальної реформи, а також наблизити її до реальних потреб людей, спільним розпорядженням голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради був створений і почав працювати обласний ресурсний центр “Розвиток територій”. Співголови центру – керівники облдержадміністрації і обласної ради. Сюди ввійшли представники облдержадміністрації, громадськості, науковці, керівники Асоціації міст і сіл України, тобто люди, які є фахівцями і практиками у галузі місцевого самоврядування. “Ми хочемо, щоб цей процес у відповідності до принципів формування об’єднаних громад проходив прозоро, відкрито і відповідально, з врахуванням досвіду і відповідних наукових положень щодо адміністративного устрою”, – пояснив Петро Ворона.
Об’єднання – справа добровільна
Об’єднання територіальних громад має проходити з дотриманням кількох принципів – державної підтримки, добровільності, економічної ефективності, конституційності й законності… “Я побоююсь, щоб органи державної влади не здійснювали адміністративний тиск. Люди бояться проведення реформ і мають для цього підстави, бо жодна з реформ, які відбувалися в Україні, не поліпшила життя людей”, – зазначив голова обласної ради.
Він розповів, що у Франції, де в 1971 році був прийнятий закон про добровільне об’єднання територіальних громад, на сьогодні лише 75 відсотків комун об’єдналися. Хтось об’єднувався територіально, а хтось – функціонально, тобто створювали округи для спільного надання житлово-комунальних, освітніх послуг тощо. Сьогодні у Франції – 36,5 тисячі комун як юридичних одиниць. В Україні – близько 10,5 тисячі сільських рад. Але чи всі самодостатні? “Я вважаю, що варто встановити мінімальну межу наповнення бюджету сільської ради, а деякі сільські ради ліквідувати, бо вони справді абсолютно неспроможні – таких на сьогодні є по 3–4 у кожному районі. Є сільські ради, на територіях яких проживають 150, 250, 340 чоловік. Ми розуміємо, що це – неефективне управління, коли місцевий бюджет формується лише для того, щоб утримувати працівників сільрад, – висловив переконання Петро Ворона. – У нас є два шляхи – або спостерігати, як населені пункти повільно і хаотично будуть зникати із карти, або планово формувати відповідні центри, де громади будуть більш-менш стабільно розселені навколо них”.
Водночас, вважає Петро Ворона, вводити проект реформування у часові рамки недоцільно, бо на сьогодні встановлена дата – до 1 червня провести громадські слухання та затвердити на сесії обласної ради карти нових територіальних громад. Навіть серед самих депутатів, які мають затверджувати цю програму, одностайності немає, повідомив він.
Нормативна база – фундамент реформ
Щоб процес реформування пройшов ефективно, потрібна відповідна нормативно-правова база. На даному етапі реформування у громадян виникають природні запитання – де чітко виписані повноваження територіальних громад? Чи не буде такого, що райони укрупнять, а повноваження залишаться ті ж, тобто влада ще більше віддалиться і люди залишаться наодинці зі своїми проблемами? Петро Ворона наголошує, що велика проблема є в тому, що повноцінна методика щодо формування спроможних територіальних громад, яку пропонує Кабінет Міністрів, до цього часу не затверджена. “Сьогодні ми маємо лише два законодавчих акти, у відповідності до яких може проходити адміністративно-територіальна реформа, – Закон “Про об’єднання територіальних громад” і Закон “Про співпрацю”, – зазначив голова обласної ради. – Коли ми зустрічаємося із головами сільських рад, то вони вимагають Закон “Про громаду”. Багато хто говорить, що повинен бути ще й Закон “Про комунальне майно”. Й усі як один говорять про Муніципальний кодекс, що об’єднав би законодавчі акти по місцевому самоврядуванню”.
Багато запитань виникає щодо посади старости, який має забезпечувати присутність влади на селі. Але до сьогодні інститут старости виписаний тільки в законі про об’єднання територіальних громад. “Я вважаю, що цей інститут має бути виведений у законі про місцеве самоврядування, а можливо, норма про старосту навіть має бути занесена і в Конституцію України,” – говорить Петро Ворона.
Політична воля – рушій реформ
“Найголовніша перепона до проведення адміністративно-територіальної реформи, яку я нині спостерігаю, – це відсутність політичної волі: бажання і здатності національної політичної еліти брати на себе відповідальність за суспільно-політичні процеси, що відбуваються у країні, або генерувати ті процеси, що лише проектуються. Чи будуть нові політичні сили, які увійшли до парламенту, торпедувати цей процес напередодні місцевих виборів, ризикуючи не отримати відповідної підтримки на місцях? Я вважаю, що ні. На рівні райдержадміністрацій чиновники теж не будуть активно залучатися до реформування, адже стануть фактично ліквідаторами райдержадміністрацій. Те ж можна говорити і про районні ради, доля яких невідома, бо у проекті реформи взагалі не виписано, якими будуть райони і якими будуть їхні повноваження. Тому люди не хочуть знищувати ті райони і райцентри, які є на сьогоднішній день. Немає політичної волі й у місцевих політичних еліт, бо після прийняття непопулярних реформ і для районної, і для обласної еліти похід до виконкомів громад чи рад є сумнівним”.
Та й політична воля переважної більшості територіальних громад теж не на боці ідеї укрупнення, бо це боротьба і за збереження мережі сільських населених пунктів. Фахівці обласного ресурсного центру провели дослідження щодо того, як оцінюють адміністративно-територіальну реформу районні ради нашої області, й з’ясували, що із 25 районних рад підтримують реформу 8, не підтримують – 10, частково підтримують – 7.
Державна підтримка
Держава декларує підтримку процесу об’єднання територіальних громад і навіть стимулювання таких процесів. По-перше, місцеві бюджети отримають додаткові ресурси у вигляді плати за користування землею, збільшення частки надходжень від податку на доходи фізичних осіб, а через Фонд регіонального розвитку – ще додаткові кошти для вирівнювання інфраструктури, що є на території новостворених громад. Тобто якщо будуть створені громади і до 15 липня вони подадуть проекти розвитку регіонів, тоді держава виступає гарантом, що ці проекти будуть профінансовані. А до 16 липня треба подати проекти на наступний рік. Це має стати стимулом для прискорення процесу добровільного об’єднання громад. “Я довгий час займаюся проектним менеджментом, викладаю у виші цей предмет, тому можу стверджувати, що створити такі серйозні проекти із проектно-кошторисною документацією за такі короткі періоди досить складно, – пояснює Петро Ворона. – Ми обговорювали це питання на засіданні ресурсного центру, розробили і надіслали пропозиції до Верховної Ради України, щоб процес був еволюційним і не загнаним у відповідні часові рамки. Ми їздимо по районах і бачимо чимало самодостатніх громад із повноцінним бюджетом, які не бажають ні з ким об’єднуватися. Можливо, на сьогодні варто було б лише ліквідувати ті “апендикси”, які не можуть повноцінно і самодостатньо функціонувати. Бо яке може бути державне управління в районі, де мешкає 8 чи 11 тисяч чоловік?”
Але очільника місцевого самоврядування нашої області турбують обсяги фінансування проектів. Скажімо, на Полтавщину, відповідно до відомостей Мінрегіонбуду, пропонується виділити 81 мільйон гривень. Якщо врахувати те, що один кілометр автодороги завширшки 4,5 метра коштує близько 3 мільйонів гривень, це дуже мало, лише близько 30 кілометрів доріг. “А починати треба саме з доріг, якщо ми хочемо, щоб територіальні громади мали гарне транспортне сполучення, – говорить Петро Ворона. – На сьогодні в області гарних доріг немає”.
Підсумовуючи, голова обласної ради підкреслив: “На Полтавщині переконані, що процес реформування потрібний, він невідворотний і вже розпочався. Багато громад готові до об’єднання. У деяких районних центрах почалися консультації, а багато невеликих районів дійшли висновку: щоб зберегти район у тих межах, які є зараз, треба об’єднатися в межах району, аби це була одна громада. На даному етапі треба посилити якість процесу обговорення і громадських слухань, але при цьому держава повинна показати економічну доцільність реформування конкретними цифрами й економічними стимуляторами. Та у зв’язку з тим, що більшість місцевих податків піде у місцеві бюджети, це може дати відповідний позитивний ефект. Те, що землі за межами населених пунктів перейдуть до сільських рад, є позитивом, і люди це сприймають. Але цього замало. Я вважаю, що держава повинна дати гарантії економічної самостійності новоутвореним територіальним громадам, а для цього потрібно мати нормативно-правову базу. Я маю на увазі закони. Відповідне звернення до Верховної Ради України ми розробили на засіданні ресурсного центру і вже направили”.

Олена ІГНАТЕНКО
“Зоря Полтавщини”