Перебуваючи у відрядженні в Оржицькому районі, почули від людей про “хімічний завод” у Лазірках, який начебто труїть мешканців. Насправді не так категорично – хімвиробництва в районі немає, але проблема є: ТОВ “Кононівський елеватор”, що діє на території села, спорудило цех для протруєння зерна поряд із житловою зоною. Мешканці вважають, що це порушує санітарні вимоги й може завдати шкоди здоров’ю людей і довкіллю.
– Прокуратура і санепідемстанція проводять перевірку щодо дотримання підприємством чинного законодавства у своїй діяльності, – прокоментував голова Оржицької райдержадміністрації Віктор Симоненко.
Тривога від невідомості
– У листопаді 2014-го була скликана позачергова сесія сільської ради з приводу діяльності цеху для протруювання зерна, – розповідає Лазірківський сільський голова Іван Бондаренко. – Люди зібрали 33 підписи, щоб її ініціювати. Односельці хотіли, щоб я, як керівник самоврядного органу і комісії (ми створили комісію з громадського контролю за роботою Кононівського елеватора), прозвітував перед громадою. Говорити було про що.
Свого часу керівництво цього підприємства поінформувало виконком сільради про намір провести технічне переоснащення і звернулося за погодженням.
– Так і було написано – наголошую на цьому: технічне переоснащення для забезпечення підготовки та зберігання посівного матеріалу, – підкреслює сільський голова. – Виконком дав згоду. Розпочалося будівництво. І вийшло, що замість переобладнання там збудували потужний цех. За словами керівництва підприємства, сума вкладених інвестицій становила 4 мільйони доларів.
Коли почалися будівельні роботи, місцеві жителі забили тривогу. Зібрали сходку, ініціаторами були три десятки людей. Побачили, що це не просто переоснащення існуючого, а планується щось нове й серйозне – риють великий котлован, зводять махину більше десяти метрів висотою. Селяни не знали, що там буде, тому переживали. Невідоме завжди викликає тривогу. Лазірківчани розповідають: заспокоювати їх приїздили представники ТОВ “Кононівський елеватор”. Керівництво РДА в селі побувало. Ці події співпали з потрясіннями в державі, змінами в місцевій владі… Людям сказали, що нічого страшного не буде – встановлюється сучасне імпортне обладнання, потужні фільтри. Все це для того, щоб протруювати зерно від хвороб і шкідників. Згодом зерно з хімією піде на поля.
Селяни не заспокоїлись, а стали турбуватися ще більше, коли торік у березні цех почав працювати.
– За документами він проходив як непрацюючий, – продовжує Іван Бондаренко. – Цех збудований за 50–60 метрів від житлових будинків. А санітарна зона – 200 метрів. Потрібен був висновок фахівців Київського інституту гігієни і медичної екології імені О.М. Марзєєва НАМН України, який у виключних випадках може дозволити зменшення санітарної зони. Керівництво ТОВ звернулося до науковців. Дозвіл на скорочення відстані надійшов у липні. Але весною цех діяв, там були на роботі жителі нашого села. Люди зверталися до мене, я ж маю захищати інтереси мешканців. Коли хотів подивитися на місці – туди не пускали ні мене, ні членів комісії сільської ради, посилаючись на те, що об’єкт – режимний, під охороною. Написав я в обласну раду. Повідомив: збудована лінія протруювання зерна, в процесі її роботи можливі викиди в атмосферу шкідливих речовин, що несе загрозу жителям села, насамперед тим, хто живе поруч. Це викликає занепокоєння населення і місцевих депутатів. У сільську раду у березні-квітні минулого року надходили сигнали від мешканців про роботу цеху. Представники робочої групи сільради кілька разів намагалися потрапити туди, але марно. З Полтави приїздили представники держінспекції з безпеки зерна. Ми з інспектором зайшли на підприємство. Нам показали, де зберігається непротруєне зерно, а в цех, який цікавив, потрапити не вдалося, там були опломбовані двері. Поділяючи тривогу земляків про здоров’я, звернувся до обласної ради з проханням направити на Лазірківську дільницю Кононівського елеватора представників обласної екологічної інспекції, аби зробити обґрунтовані висновки щодо безпечності чи небезпечності роботи цього об’єкта. Лист відправлений у квітні 2014 року. В жовтні, перебуваючи в Полтаві на курсах підвищення кваліфікації, запитав про своє звернення. Виявилося, голові обласної ради надали відповідь із екологічної інспекції в Полтавській області, що станом на червень 2014-го, коли туди надійшов мій лист, не отримано згоди Держекоінспекції України на проведення позапланової перевірки названого підприємства. Обласній раді відповідь надали, а сільрада повідомлення з цього приводу не отримала…
Брак інформації породжує домисли
До Лазірківської сільради звернулися місцеві мешканці Ніна Несен, Микола Несен, Людмила Гришко та інші – загалом 10 осіб, із колективним листом знову стосовно цеху.
Трапилося таке: чоловік із Лазірок працював на заводі і йому раптом стало погано. Відвезли в лікарню, спочатку – в Оржицю, потім – у Лубни. Навіть до реанімації потрапив. Медики діагностували: людина отруїлася, але не на роботі. Місцеві подумали інакше…
– Цей випадок людей у селі налякав, – констатує Іван Бондаренко. – Вони розповіли і написали, що їм заважає шум у нічний час, порушився сон. Трапляються викиди хімічних сполук, важко дихати. Із цим листом звертаюся в прокуратуру Оржицького району, описую ситуацію і прошу розібратися, по можливості вжити заходів. Прокуратура оперативно реагує і надсилає скаргу жителів Лазірок, де підписався і я сам, в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Полтаву і в санстанцію в Хорол. Знову треба перевіряти, чи є порушення. Була відповідь: перевірки заборонені Кабміном до 1 січня 2015 року. Виходить замкнене коло.
Оскільки об’єкт уведений у дію на території сільради, підприємство має виділяти кошти на соціальну сферу села. Договір на пайову участь у розвитку інфраструктури досі не підписаний, каже сільський голова. В грудні підприємство завершило спорудження об’їзного шляху до елеватора, і тепер великовагові машини не їдуть через село, розбиваючи дороги, а повертають до залізниці перед Лазірками. Будівництво обійшлося, як повідомили громаду, в 7 мільйонів гривень, підприємство вважає, що це достатній внесок в інфраструктуру. Щодо дотримання санітарних норм і можливої шкідливої дії цеху, з ініціативи районної прокуратури відкрите кримінальне провадження. Елеватори діяли поруч із залізничною станцією Лазірки багато років, і значних проблем не виникало. Не трапилося б і зараз, якби не претензії до цеху з протруювання…
– Ми побудували насіннєвий завод із найновішим датським обладнанням, належною очисткою, вугільними фільтрами. Сучаснішого на даний час немає у насінництві. У Данії, в Європі, таке ж стоїть, і питань не виникає. Шкідливих викидів там не може бути. І препарати використовуються легкі. У нас є погодження на скорочення санітарної зони від наукового інституту імені Марзєєва, періодично проводяться вартісні заміри, аналізи, – наголошує керівник Лазірківської дільниці Кононівського елеватора Олександр Черногорський. – Претензії висловлюють некомпетентні люди. Співробітники заводу працюють, і жодний не скаржився. До нас на роботу люди в черзі стоять. Підприємство створює робочі місця і платить пристойну зарплату. Зараз тривають перевірки, порушень поки що ніяких не виявили. Тут і санстанція побувала, і районна адміністрація, профільні служби, всі дивилися, нічого страшного не виявили. Колотнечу піднімають кілька чоловік, які не можуть розібратися в питанні й нагнітають пристрасті. Працівник, котрий потрапив до лікарні, отруївся не на роботі, мабуть, хотів від нас щось отримати, зокрема групу інвалідності. Село ми підтримуємо, зробили ремонт ганку школи, часткову заміну вікон, технікою завжди допомагаємо. Дорогу збудували. Людям не раз пояснювали, що все у нас – за технологіями. Коли картоплю на городах садять і обробляють хімією, то це шкідливіше, ніж препарати, що застосовуються в цеху.
***
Можливо, порозуміння вдасться досягти та заспокоїти невдоволених селян відкритою й об’єктивною інформацією: які речовини використовуються в цеху, як саме і на що впливають. Посприяти, щоб представники громадської комісії і ті люди, які живуть поруч із цехом, на власні очі побачили, що там відбувається. Тоді не буде домислів і чуток. А коли закінчиться прокурорська перевірка, розмістити висновки компетентних фахівців на людних місцях села. Це не вимагає великих затрат чи новітніх технологій, а ось застарілу напругу може зняти.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”