У  виставковій залі Галереї мистецтв міський голова Полтави Андрій Матковський провів урочистий прийом. Він привітав на полтавській землі гостей, серед яких були Надзвичайні та Повноважні Посли в Україні – Королівства Швеція Стефан Гуллгрен та Фінляндії Крістер Міккелссон, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Швеції Євген Перебийніс, голова міської ради шведського міста Крістіанстадт Ерна Архе, голова муніципальної структури міста Краснодар Володимир Євланов (Росія), бургомістр міста Ляйнфельден-Ехтердінген Роланд Кленк, заступник обербургомістра міста Фільдерштадт Лайнер Моріц, представник Остфільдерна Олівер Вернер (Німеччина), заступник голови Великотирновської общинської ради  Георгі Тодоров Стефанов (Болгарія), член правління Українського комітету міст-побратимів у місті Флінт (штат Мічиган, США) Джон Фріман, заступник голови центрального штабу міжнародної акції “Ми – нащадки Перемоги” (Росія) Сергій Бичков, перший заступник голови правління Ощадбанку Росії Олександр Ведяхін, народні депутати України та депутати Державної думи Російської Федерації.
Зустріч проходила у невимушеній атмосфері.  До цього спонукала і атмосфера прийому, тож відразу по привітанні міський голова запропонував підняти келихи шампанського за дружбу, порозуміння, мир та співробітництво між братніми народами і оглянути відкриту напередодні міжнародну художню виставку “Мистецтво замість гармат”.
Продовжилося спілкування полтавців із гостями у містечку майстрів, яке розгорнуло виставки-продажі на вулиці Жовтневій у центрі міста.
Угода про партнерство
У  Полтавській міській раді за участю депутатів міської ради, представників громадських організацій, журналістів Полтавський міський голова Андрій Матковський та мер Краснодара (РФ) Володимир Євланов підписали угоду про партнерські відносини між містами. В угоді йдеться про співпрацю у галузях економіки, сільського господарства, науки, освіти, культури. Ця співпраця є не випадковою, адже Краснодар – адміністративний центр Кубані, де мешкає значна кількість етнічних українців. Полтавська область і Краснодарський край багато у чому схожі за специфікою життєдіяльності. В обох регіонах провідними галузями є промисловість і сільське господарство.
Символічно, що підписання угоди про партнерство відбулося саме з нагоди 300-ліття Полтавської битви,  це дасть поштовх до об’єднання двох народів, говорили очільники тепер уже міст-побратимів.
Під час прес-конференції йшлося про те, що конкретні напрямки співпраці ще не розроблено. Це станеться після візиту бізнесово-наукової делегації до Росії. Але вже з перших днів знайомства з нашим містом Володимир Євланов побачив, чому можна повчитися у полтавців. “Я одразу звернув увагу на благоустрій. Як доглянуті старі автентичні будинки, підземний перехід у центрі міста. Дуже сподобалася вільна від транспорту пішохідна центральна вулиця, де продають сувенірну продукцію, ми постараємося облаштувати таку вулицю і в Краснодарі. У вашому місті дуже багато зелені, квітів, вразила методика вертикального озеленення. А ще я звернув увагу на доброзичливе, привітне ставлення самих полтавців, на вулицях спокійно, немає ажіотажу і зайвого галасу”, – зазначив Володимир Євланов.
Міський голова Полтави Андрій Матковський зауважив, що його у партнерів цікавлять питання бюджетоутворення міста, співпраця міської і обласної влади щодо наповнення бюджету, а також інвестиційна привабливість регіону, адже за останні роки Краснодар став лідером серед міст Росії по вкладенню інвестицій.
Володимир Євланов запросив Андрія Матковського на святкування Дня міста, яке відзначається в останні вихідні вересня.
Російським воїнам – від депутатів Держдуми
Центр соціально-консервативної політики м. Києва організував приїзд до Полтави групи депутатів Держдуми Російської Федерації. Делегацію від України очолив народний депутат України, співголова міжпарламентської групи “Україна – Росія” Валерій Коновалюк. Делегація поклала квіти до братської могили російських воїнів, полеглих у Полтавській битві, депутати поставили свічки у Свято-Сампсоніївській церкві.
На переконання народного депутата України Валерія Коновалюка, більшість українців сьогодні виступає за добросусідські стосунки із Росією.
Депутат Держдуми Російської Федерації Сергій Сметанюк, уродженець Вінницької області, відповідаючи українською мовою на запитання журналістів, зауважив: “Відзначати річницю Полтавської битви було б найправильніше так, як це робили наші батьки, діди і прадіди, – по-християнськи – обов’язково пом’янути усіх загиблих…” Депутат Держдуми подякував міській та обласній владі за відбудовані могилу російських воїнів і церкву. “А всім українцям хочу побажати, щоб наше єднання зберігалося на користь обох народів”.
Вшанували пам’ять полеглих російських воїнів покладанням квітів також депутати Держдуми Російської Федерації Дмитро Саблін, Сергій Марков, заступник Голови організації “Бойове братство” Геннадій Шорохов та інші гості свята.
Карл ХІІ “прибув” до Полтави
До 300-річчя Полтавської битви офіційна шведська делегація, що прибула до нашого міста, приготувала у подарунок Полтаві бронзовий бюст короля Карла ХІІ. На його створення Бернхарду Енглунду, кавалерійському офіцеру у відставці, знадобився лише місяць. Щоб зобразити монарха якомога реальніше, скульптор використав обміри, зроблені під час відкриття у Стокгольмі саркофага з тілом Карла ХІІ. Більшість шведських істориків зійшлися на думці, що Бернхарду Енглунду вдалося створити одне з найвдаліших зображень короля.
Сумніви щодо історичної цінності бюста Карла ХІІ виникли у міської влади Полтави. Саме тому подарунок поповнив експозицію Полтавського краєзнавчого музею, а не музею Полтавської битви, як передбачалося раніше. “Ми сподіваємося, що цей бюст все ж буде в музеї, якому наше товариство зробило багато подарунків за 10 років. Ми здивовані і дещо ображені тим, що він знаходиться зараз тут”, – прокоментував Бернхард Енглунд.
Слід зазначити, що для шведів передача бюста Карла ХІІ стала своєрідною культурною акцією. Бронзового шведського короля готували до подорожі так, як особу блакитної крові, й навіть придбали окремий квиток у першому класі літака. На церемонії вручення Полтавському обласному краєзнавчому музею бюста Карла ХІІ були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Швеція Євген Перебийніс та Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні Стефан Гуллгрен, заступник голови облдержадміністрації Андрій Баранов, представники громадськості.
Дзвін єднання
Хто виграв, хто програв на полі Полтавської битви у 1709 році, про це ще, мабуть, довго сперечатимуться політики. Але історики давно сказали своє вагоме слово: та битва стала переломною не тільки у Північній війні, по суті, вона перекроїла Європу. Полтава ж відтоді стала помітною точкою на карті історії.
27 червня (тобто за два тижні до безпосереднього ювілею – вирішальний бій відбувся у день пам’яті святого Сампсона-странноприїмця 27 червня за старим стилем, або 10 липня – за новим) місто над Ворсклою урочисто зустрічало гостей.
Всі офіційні делегації зустрілися біля пам’ятника захисникам Полтави на чолі з комендантом фортеці Олексієм Келіним. Квіти до пам’ятника поклали разом з міським головою Полтави Андрієм Матковським заступник Голови Секретаріату Президента України Марина Ставнійчук, керівник адміністрації Президента Російської Федерації Сергій Наришкін і радник Президента Росії Віктор Черномирдін, Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Швеція Стефан Гуллгрен, Надзвичайний та Повноважний Посол Фінляндії Крістер Міккелссон, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Швеції Євген Перебийніс, голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, голова обласної ради Олександр Удовіченко, заступники голови обласної ради Володимир Марченко й Петро Ворона, численні гості з інших держав, міст і областей України.
У по
кладенні квітів до пам’ятників загиблим українським козакам і шведам брали участь офіційні представники України й Швеції.
Після покладення квітів до братської могили російських воїнів, що поряд зі Свято-Сампсоніївським храмом у Яківцях, представники Української держави й Російської Федерації, полтавської влади приєдналися до віруючих, які молилися за Божественною літургією у храмі. З нагоди відзначення 300-річчя Полтавської битви архієпископу Полтавському й Миргородському Филипу співслужили архієпископ Бєлгородський і Старооскольський Іоанн, єпископ Кременчуцький і Лубенський Володимир, єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней, священство. Хресною ходою з Каплуновською Казанською іконою Божої Матері, з якою російська армія здобула перемогу 300 років тому, православний люд направився з церкви до могили, де відправили заупокійну літію, і далі – до Ротонди пам’яті полеглих учасників Полтавської битви, яку освятив архієпископ Полтавський і Миргородський Филип. Три прапори зображені на стінах ротонди. Три гімни, три мови звучали того дня під небом Полтави. І дзвін єднання пролунав у височінь – вдарити у дзвін запросили офіційних гостей.
– 300 років тому на цьому полі відбулася велика і страшна битва. Але час лікує рани. Це написано на Ротонді пам’яті трьома мовами. Через триста років Полтава стала символом взаєморозуміння, дружби й миру між нашими народами, – сказав у вітальному слові міський голова Полтави Андрій Матковський.
Урочистим і хвилюючим назвав спогад про предків, які спочили в полтавській землі три століття тому, керівник адміністрації Президента Російської Федерації Сергій Наришкін. “Дорога це була ціна для наших народів за бій під Полтавою, але  Полтавська перемога стала прологом нової історії і нової європейської політики, в якій від часів Полтави голос єдиної Російської держави звучав голосно й впевнено. Героїзм тих, хто захищав свою Вітчизну, хто до кінця виконав свій військовий обов’язок, не канув у Лету. Пам’ятатимуть завжди тих, хто не зрадив присязі й хоробро бився за свою землю. Об’єднали тоді любов до  Батьківщини й ті духовні ідеали, моральні цінності, цінності Православ’я, які єднають наші народи”, – сказав Сергій Наришкін. Водночас він зазначив, що ротонда стане пам’ятником усім загиблим воїнам.
Полтавська битва належить до тих подій, значення яких трактується по-різному в залежності від країни, це треба розуміти, приймати і поважати, зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні Стефан Гуллгрен. Для Швеції Полтавська битва поклала початок змін, що зробили Швецію такою, якою вона є тепер. Швеція живе у мирі з собою, зі своїм минулим і зі своїми сусідами. Полтава була одним з етапів на цьому шляху. Він також нагадав, що “Швеція, яку знала Європа за часів Полтавської битви, згодом поділилася на дві держави – Швецію і Фінляндію. Цього року ми відзначаємо 200-річчя цієї події… Ми повинні навчитися ставитися до історії з повагою, смиренням і терпимістю. Вороги в минулому сьогодні – не вороги. На цій стабільній основі ми можемо побудувати світле майбутнє разом”.
Заступник Голови Секретаріату Президента України Марина Ставнійчук зокрема сказала: “Українська держава вшановує пам’ять українців, росіян, шведів. Для історичної пам’яті росіян Полтавська битва означає державну велич, для шведів це – скорбота. Велике історичне значення Полтавська битва має і для України, в яку вона вступила під проводом гетьмана Мазепи і яка дала шанс вибору суверенності й самостійності. Підсумком цієї битви стала поразка національно-визвольного повстання на чолі з Мазепою, але водночас це перемога українського духу в боротьбі за свою свободу. Сьогодні ж всі країни мають спрямовувати зусилля на мирну співпрацю”. Як приклад такої співпраці Марина Ставнійчук назвала вшанування пам’яті полеглих у Полтавській битві.
Пам’ять полеглих козаків вшанували скорботною ходою
Віддати шану гетьману Івану Мазепі і полеглим в Полтавській битві козакам зібралося в суботу на Панянському бульварі більше тисячі громадських активістів. Єпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір разом з духовенством провели поминальне богослужіння. По тому до підніжжя пам’ятника українським загиблим козакам поклали квіти. На громадянській панахиді виступили народні депутати України Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Микола Кульчинський, заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради Надія Мякушко.
“Для нас Полтавська битва – трагічна сторінка нашої історії, – зазначив народний депутат України Іван Заєць. – Гетьман Іван Мазепа, його сподвижники виступили в оборону права українського народу. На полі Полтавської битви ми будемо для того, щоб розгорнути найбільший у світі український прапор – 30х45 метрів. Цим ми скажемо гетьману Івану Мазепі, його полковникам, що їхня справа не загинула”. Після виступу кобзарів присутні пройшли жалобною хресною ходою від пам’ятника українським загиблим козакам до храму святого великомученика Юрія Переможця, де теж відбулася панахида.
Акценти “Полтавської декларації”
В  актовій залі Полтавського факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого відбулося урочисте зібрання представників громадськості України, Росії та Білорусі, яке вів голова обласної ради Олександр Удовіченко.
У ньому взяли участь керівник адміністрації Президента Російської Федерації Сергій Наришкін, голова Собору слов’янських народів Олександр Крутов, академік Російської академії наук Сергій Глазьєв, голова Спілки письменників Росії Валерій Ганічев. До складу української делегації входили учасники громадянського руху “Нова Україна” та члени громадсько-політичного об’єднання “Український форум” – Володимир Семиноженко (лідер “Нової України”), Петро Толочко (директор Інституту археології НАН України, академік НАНУ), Георгій Крючков (виконавчий секретар “Українського форуму”), Лев Гнатенко (генерал-лейтенант).
Усі промовці закликали не політизувати історію і пам’ятати про те, що перемога у Полтавській битві стала визначальною подією у долі трьох братніх народів. А її  300-річний ювілей має послужити подальшому розвитку дружніх стосунків і співпраці України, Росії і Білорусі.
Міський голова Андрій Матковський подякував за сприяння у підготовці до ювілею колишньому Надзвичайному і Повноважному Послу Росії в Україні,  раднику Президента Російської Федерації Вікторові Черномирдіну і вручив йому відзнаку територіальної громади “Полтавська битва. 300 років”.
Як офіційний документ було прийнято Полтавську декларацію, у якій висловлюється позиція учасників зібрання щодо трактування Полтавської битви та ролі осіб, які брали у ній участь. Вони також звертаються до глав держав, урядів, парламентів трьох країн із вимогою деполітизації ювілею Полтавської битви, налагодження культурних обмінів та реалізації спільної програми з реставрації меморіального комплексу "Поле Полтавської битви".
Поле битви –
поле миру
Апогеєм відзначення ювілею Полтавської битви стало театралізоване дійство “Полтава-2009”. Режисер – Олександр Любченко (художній керівник обласного академічного музично-драматичного театру імені Гоголя). Головний акцент організатори робили на тому, щоб поле бою перетворилось на поле добра, взаєморозуміння і творчості. І хоча дійство не було детальною реконструкцією битви, як планувалося раніше, військова тематика тут домінувала.
Представники громадської організації “Хортиця” (Запоріжжя), Ліги каскадерів з Києва, Кременчука, полтавські митці та аматори інсценували події 300-літньої давнини. Сценою став простір поля Полтавської битви, природною декорацією – відновлений редут, на валу якого стояли прапороносці трьох держав – України, Росії та Швеції. Спочатку своє мистецтво вправно володіти конем і шаблею під музику маршів продемонстрували українські козаки…
Почин
ається театралізоване дійство. Звукова апаратура відтворює гуркіт гармат, брязкіт зброї, крики поранених. Ведучий детально коментує етапи баталії. Після перебігу військових дій театралізованого бою на полі розвіюється дим. З території редуту в небо злітають триста голубів. “Нехай на нашій землі ніколи не ллється кров, не гинуть люди. Нехай вона стане навіки землею миру і щастя для всіх народів землі”, – лунає голос ведучого.
Глядачами дійства стали понад 25 тисяч полтавців та гостей міста. Того дня дістатися до заповідника “Поле Полтавської битви” було надзвичайно важко. Ті, що були за кермом своїх автівок, більше години витратили на перебування в заторі. Багато людей взагалі від кінцевої зупинки тролейбуса кілька кілометрів йшли пішки. Правоохоронці на полі встановили дві відеокамери, завдяки яким могли швидко направити групу для погашення того чи іншого конфлікту. Для миттєвого реагування стражів порядку було встановлено і три кнопки тривожного виклику. Але, на щастя, надзвичайних подій того вечора не трапилося.
“Благословенна будь,
моя Полтаво!”
Мистецьке дійство під такою назвою стало заключним акордом низки заходів з нагоди 300-ліття Полтавської битви. На Театральній площі пройшов концерт за участю колективів художньої самодіяльності України, Росії та Швеції. Загалом артисти виконували пісні та танці, що відображають колорит і неповторність кожної нації. Учасники скандинавського хору співали гімн своєї країни та пісні про кохання, лауреати російського фестивалю військової пісні “Наследники Победы” виконували патріотичні пісні; Полтаву на концерті представляли в основному дитячі танцювальні колективи та юні вокалісти, які співали про наше місто та прекрасний рідний край.
Уже традиційно для Полтави на пішохідній ділянці вулиці Жовтневої розмістилися народні умільці. Але, як зізналися деякі з них, попри очікування, що їхніми роботами цікавитимуться іноземці, народні промисли привертали посилену увагу здебільшого наших земляків.
Частина “скарбу Мазепи” залишилася… у Ворсклі
У Полтаві 28 червня пройшла спортивно-історична акція “Знайди скарб Мазепи”, присвячена 300-літтю Полтавської битви та Дню молоді. На стартовому майданчику акції, біля Білої альтанки, зібралося багато охочих віднайти на дні Ворскли заховані гроші. Для участі у спортивно-історичній грі зареєструвалося 1017 учасників, переважно полтавців і кременчужан. Таким чином у Полтаві пройшла наймасовіша квест-гра в Україні.
Зауважимо, що в передостанні дні перед грою її призовий фонд зріс. Благодійники вирішили долучитися до акції і пожертвували ще 1020 гривень. Таким чином “Скарб Мазепи” замість 10 тисяч склав 11020 гривень. Але оскільки гроші у мішку були вже затоплені, організатори акції додану суму поміняли на купюри номіналом 10 гривень, кожну з яких заховали у повітряні кульки і випустили на плесо річки, поряд із захованим “скарбом”.
Головною запорукою успіху стало відмінне знання історії пам’ятників, пов’язаних з Полтавською битвою. А ще – швидкість і мобільність пересування. Тому перевага була на боці тих учасників, котрі вирушили на пошуки “скарбу” на автомобілі. Ті, що планували здолати маршрут “Біла альтанка – пам’ятник Слави – пам’ятник Келіну – Спаська церква – відновлений редут на полі Полтавської битви – командний штаб Петра I – місце боїв на Ворсклі” пішки, на велосипедах, скутерах чи навіть на скейтах, у переважній більшості до фінішу так і не дійшли. Щоправда, останні кілометрів зо два усім довелося долати пішки – через ліс та річку. Планувалося, що перші 70 учасників, котрі найшвидше дістануться до останнього пункту, отримають карту, де вказане місце розташування “скарбу”. Але таких виявилося лише 67.
Пошук грошей у річці виявився складним. Організатори акції перехитрили учасників і вкинули у воду мішки з буряком, картоплею, пивом. А мішок з грошима закопали поряд, глибоко у мул. 67 фіналістів довго порпалися у скаламученій воді, аж доки одному з них таки не посміхнулася удача – під товстим шаром піску він наштовхнувся на мішок з монетами.
Коли мішок тягли з дна Ворскли, він розірвався, і чимало грошей висипалося. А відтак роботи вистачило й іншим фіналістам гри – найспритніші швидко вибирали одногривневі монети з дна і також змогли назбирати кругленькі суми.
Головний грошовий приз, котрий залишився у мішку, склав 3588 гривень. Його володарем став
21-річний полтавець, студент Київського національного аграрного університету Григорій Колєснік. А разом з ним і троє його товаришів, котрі шукали скарб однією командою, – колишні однокласники,  студенти Полтавського інституту економіки і права Тимур Тураєв та Антон Усенко, а також 20-річний студент Полтавського університету споживчої кооперації України Кирило Колєснік. Він, власне, і був найкращим знавцем історії Полтави, таким собі мозковим центром команди, бо є автором студентської наукової роботи “Полтава як місто-фортеця ХVІІІ століття”. Хлопці розповіли, що рішення брати участь у квесті прийняли напередодні ввечері, а перемогти допомогли рішучість і наполегливість. Знайдені гроші, як розповіли переможці гри, вони витратять, швидше за все, на відпочинок – відправляться у Львів на міжнародний мистецький фестиваль “Свірж”.
Підбиття підсумків акції та нагородження переможців пройшло ввечері на Театральній площі під час святкової програми, присвяченої Дню молоді. Тут же підрахували усі знайдені у воді гроші. Загалом із води учасники гри виловили майже 10 тисяч гривень. Для найспритніших збирачів розсипаних грошей найбільшими “скарбами” стали 708 гривень, 697 гривень та 680 гривень. Були такі учасники, котрі зібрали і по 300, 200, 100 гривень.
Організатори акції – колектив колишніх випусників-однокласників ЗОШ № 28 м. Полтави та Полтавська міська рада – пообіцяли, що наступного року гра повториться.
Святкування Дня молоді продовжилося грандіозним концертом, який організував виконком Полтавської міської ради. Перед полтавцями та гостями свят виступили оригінальний танцювальний колектив “Лілі-ангел” із Полтави. Не залишили байдужими глядачів і циркові номери учасників студії оригінального жанру “Бенефіс” із Харкова. А родзинкою концерту став виступ учасниць гурту “Голлівуд” та Василя Бондарчука.