Чим допомогти армії? Куди нести необхідне для воїнів? Кому здати кошти, щоб вони дійшли за призначенням і принесли якнайбільше користі тим, хто зі зброєю в руках захищає країну? Ці та інші запитання хвилюють нині багатьох. Жителі Диканьки Олександр Дейнека і Ніна Моргунова, побувавши у Свято-Успенському соборі Полтави і познайомившись із діяльністю Батальйону небайдужих, були вражені тим, скільки полтавців активно діють, надають ту чи іншу допомогу війську. А коли поспілкувалися із полтавськими волонтерами, які плетуть маскувальні сітки, загорілися бажанням і собі зайнятися цією справою. Позичили там спеціальну, сплетену з міцних ниток, сітку, привезли її, розповсюдили інформацію про потребу в білій тканині, робочих руках. Із приміщенням допомогли заступник голови райдержадміністрації Тетяна Біляєва і директор Будинку дитячої та юнацької творчості Лариса Афанасьєва. Отож закипіла робота. Директор гімназії імені М. В. Гоголя Надія Горячун посприяла, щоб учні кількох класів прийшли після уроків. Дитячі пальчики, потренувавшись, швидко і вправно впоралися з плетіннями, у наступні дні теж приходили учні, щоб допомогти дорослим.
Отож до спортзалу “старої школи” (як звикли називати диканці це приміщення) поспішають волонтери. Хто коли може: на годинку, дві, а то й на цілий день. Хтось рве старі простирадла, інші нав’язують смужки на сітку. За кілька днів зібрали необхідну суму коштів, виписали сітку, щоб віддати борг, а потім планують купити ще і продовжити роботу. В Олександра Дейнеки виник задум навчитися самому плести з ниток основу, щоб зекономити. Диканькою розвісили оголошення, у яких волонтери просять знайомих, сусідів: хто має змогу, несіть у селищну раду чи прямо в спортзал тканину, тут же можна здати кошти (є список, кожен має право перевірити витрату грошей, усе прозоро), у кого є вільний час – витратьте його з користю для громади…
Першу маскувальну сітку запланували передати Олександру Онищенку, який відвезе її в зону АТО, там дуже потребують такого захисту, адже іноді саме від надійного маскування залежить життя військових. Далі робота продовжиться, завдяки сприянню небайдужих земляків активісти хочуть ще плести білі маскувальні засоби, пізніше, можливо, – темніших кольорів (для весни-літа), усе залежить від потреби. “Ворог – на порозі, не час нам сидіти склавши руки, потрібно допомагати армії! – такі переконання підтримують ті, кого вдалося на хвилинку відірвати від роботи (на фото). – Відпочивати будемо після війни…”
Світ не без добрих людей, а саме в час грізних випробувань українцям слід згуртовуватися і бути справді єдиною сім’єю, де кожен турбується про свого ближнього.

Світлана ВОРОНЯНСЬКА
Журналіст