Мій дядько – Василь Опацький – народився в 1923 році у селі Матяшівка Великобагачанського району. Фронтовик, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, воював з 1943 року. Після війни вчився у Великосорочинському учительському технікумі, згодом був на партійній роботі, працював у Лубенському і Миргородському райкомах Компартії України. До Полтави Василя Дем’яновича запросив на роботу тодішній перший секретар обкому Федір Моргун.
Старший брат Василя, Федір, загинув під час війни, інший брат, Андрій, все життя віддав педагогічній ниві.
Нині Василь Дем’янович мешкає в Полтаві. У поважному віці любить і читає “Зорю Полтавщини”, цікаві додатки до газети. В злагоді живуть із дружиною Таїсією Петрівною, виховали двох дочок, мають онуків. Одна дочка живе в Німеччині, інша – в Миргороді, працює лікарем. Дядько – дуже світла, позитивна людина. Багато допомагав родичам, землякам, завдяки йому розвивався колгосп у нашому рідному селі.
Хочеться від імені рідних побажати йому міцного здоров’я, довголіття і висловити свою любов і повагу.
Розглядав його старе воєнне фото 1945 року, і народилися такі віршовані рядки, які присвячую дядькові:
Погляньте – воїн який хвацький.
Таких боялись вороги.
Василь Дем’янович Опацький –
Сержант далекої війни.
Йому уже за дев’яносто,
Щемить так серденько моє,
Скажу для нього, може, й просто:
Здоров’я! Інше у вас є!
Микола ШАПОВАЛОВ.
с. Матяшівка
Великобагачанського району.