Купуючи продукти у супермаркетах, звернула увагу на прозорі скриньки, які стоять на касах. У ці скриньки небайдужим людям пропонується вкидати гроші, здачу – гривню-дві, п’ятірку. Там наклеєні фотографії хворих дітей і коротко зазначено, як їх звати, вік, чим хворіють. Коли таке бачу, завжди стискається серце. Яке це горе, коли в родині хворіє дитина, та ще й важкими хворобами. Тому стараюся вкинути хоч дріб’язок у таку скриньку, раптом моя гривня допоможе комусь придбати ліки.
Знайома якось сказала: “Навіщо ти це робиш, ти точно знаєш, що гроші потраплять хворій дитині?” Розповіла, що трапляються і шахраї, по телевізору показували, як викривали афери. Може, таке й трапляється, не знаю, але якщо хтось хоче нажитися на чужому горі – це на його совісті, Бог того покарає, і нічого хорошого ці гроші йому не принесуть. Я вірю, що зібрані з миру по нитці кошти справді можуть допомогти якійсь нещасній родині.
Якщо кожний з нас буде щодня робити хоч одну добру справу: не пожаліє гривні на хвору дитину, пожертвує щось бідній жінці з малюком на руках, яка стоїть біля церкви, зателефонує родичу чи другу, з яким посварився, і спробує простити образу, піднесе сумку і підтримає на слизькій дорозі бабусю, нагодує холодною зимою пташок чи собачку – то значить, ми не даремно прожили день і хтось згадає нас із вдячністю. Давайте робити добро, щоб воно не переривалося. Тоді жити буде легше.
Світлана НЕСТЕРЕНКО.
с. Щербані Полтавського району.