Уже доброю традицією стали творчі подорожі дружного колективу Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” чарівними стежками рідного краю. Нинішній рік – не виняток. Хоч і сніг того грудневого дня ще не випав, і поля ріллею чорніли чи озимою зеленіли, і сонце сяяло так, ніби весна панує, та настрій у зорян був новорічним. Ми вже вкотре вирушили у прес-тур диканськими й шишацькими шляхами.

Перша зупинка творчого маршруту – Диканська картинна галерея імені Марії Башкирцевої (художній відділ історико-краєзнавчого музею імені Д. М. Гармаша). Це – чи не єдина подібна мистецька оаза в Україні. Тут експонуються твори переважно місцевих професійних художників та митців-аматорів. Як розповіла екскурсовод, співробітник картинної галереї Наталія Дзюба, раніше, у 1906 році, тут була земська школа. У 1975 році відкрили галерею. Тож друге століття будівля, що знаходиться поблизу парку імені Миколи Гоголя, зберігає культурно-освітню атмосферу. Ступивши на поріг, відразу поринаєш у магічний світ гоголівських повістей: тут і Оксана, і Рудий Панько, і Солоха, і коваль Вакула, який осідлав нечистого… Чимало експонатів розповідають про творчість всесвітньо відомого письменника. Яскраві контрастні кольори на полотнах художників Володимира Криворучка, Анатолія Базилевича, Олексія Литвина відтворюють магічну, казкову й таємничу атмосферу диканських вечорів напередодні Різдва. Вразило й мистецтво Олексія Громового, який вдало поєднав вишивку, малярство і кераміку. А на полиці “весело гуде” Сорочинський ярмарок, герої якого майстерно створені опішнянською родиною гончарів Пошивайлів. Особливе місце у залі займає погруддя автора “Мертвих душ”, “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, виконане Григорієм Булатецьким, а також портрет, вишитий решетилівськими майстрами. Увагу привертають і розписані Людмилою Бекпулатовою тарелі, на яких буяє бузковий гай і стоять в задумі диканські могутні дуби…
Слухаючи цікаву розповідь Наталії Дзюби, зоряни перейшли до зали зимових, весняних, осінніх пейзажів художника, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, воїна-інтернаціоналіста Олександра Братського. Також переглянули його колекцію літаків, які умілець виготовляв із підручних матеріалів. Потім милувалися полотнами й скульптурами почесного жителя Диканьки, заслуженого майстра народної творчості України Леоніда Ільченка. Своєю красою вражають його роботи із мармуру “Дівчата”, “Урожай”, “Лілея”, “На планеті Земля – вічний мир”.
За мить ми опинилися у величезній залі, присвяченій зірці, яка яскраво запалала і швидко згасла, – художниці, співачці, письменниці, “парижанці з Гавронців” Марії Башкирцевій. Екскурсовод Наталія Дзюба оповіла її життєву історію:
– У своєму “Щоденнику” Марія писала: “На щастя чи на нещастя, я сама себе вважаю скарбом, якого у світі ніхто не гідний”. Для тих, хто не захотів осягнути глибину обдарованості молодої жінки, ці рядки можуть здаватися занадто егоїстичними. Та Бог дав їй багато: прекрасний голос, уміння бачити світ у барвах і переносити це на полотно, розпізнавати за вбогим вбранням прекрасну й багату душу, співчувати й жаліти. Проте дуже рано і забрав усе це: спочатку – голос, а потім – і життя. У неповних 24. Її роботи – пейзажі й портрети – викликають і сміх, і сльози, і мурашки по тілу водночас. Вони вирізняються сумом, що наче ллється з картин і захоплює простір, нікого не залишає байдужим.
Далі переходимо до світлої зали, де чарують і притягують погляд сині волошки, польові ромашки, мальви на полотнах Федора Марченка. Наша екскурсія картинною галереєю завершувалася у залах творчості неординарної особистості – Вільяма Порініса. Його коренепластика, маски з дерева, пейзажі й портрети просто вразили образністю, різноплановістю тематики, оригінальністю.
У художньому відділі історико-краєзнавчого музею імені Д. М. Гармаша творчий процес не зупиняється. Так, співробітники разом із учасником АТО Віталієм Сердюченком та його дружиною Альоною Мірошніченко готуються до відкриття виставки портретів відважних героїв сучасності, що боронять суверенітет України на буремному Сході.
– Щоб скоротити той довгий час розлуки, писала портрет свого коханого, – розповідає Альона, – а згодом чоловік надсилав фото своїх побратимів та їхніх рідних, а я малювала.
– По приїзду Віталія, який служить на одному із блокпостів поблизу Маріуполя, вирішили зробити виставку, присвячену нашим героям-захисникам, – зазначила директор Диканського історико-краєзнавчого музею імені Д. М. Гармаша, заслужений працівник культури України Надія Крюченко. Потім роботи Альони Мірошніченко помандрують у будинки військових побратимів її чоловіка. Днями Віталій приїхав у відпустку на Новорічні й Різдвяні свята, а потім знову повернеться на місце служби.
І направду, диканська земля наповнена шедеврами і майстрами! А ми прямуємо далі – в Шишацький район, милуючись полями, лугами, річками славного краю. Ось де справжня краса – зовсім поруч.
У селі Гоголевому зоряни привітно зустріли сині куполи та золоті хрести Свято-Миколаївського храму, який розташувався навпроти Національного музею-заповідника Миколи Гоголя. Храм відкрили кілька тижнів тому в святий день вшанування архієпископа Мир Лікійських Миколи Чудотворця, про що вже інформувала “Зоря Полтавщини”. Нас зустрів настоятель храму ігумен Афанасій (Бідний). Він розповів, що храм Божий збудований неподалік того місця, де колись височіла Різдвяно-Богородицька церква, зведена батьками Миколи Гоголя, на жаль, зруйнована войовничою атеїстичною владою. Про найважливіше і найголовніше кожен помолився біля святих образів, зокрема списку ікони Святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських. До ікони, яка збереглася, але поки що не реставрована, колись зверталася за допомогою мати письменника Марія Гоголь-Яновська. На прощання настоятель храму ігумен Афанасій благословив і подарував кожному іконку Святителя Миколая.
Із чистими помислами й думками вирушили вже до останнього пункту нашого прес-туру – в славнозвісне село Яреськи. Тепло й щедро прийняли колектив редакції у кафе “Пролісок”. Із Новорічними й Різдвяними святами зорян привітали головний редактор Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”, секретар Національної спілки журналістів України, голова обласної організації НСЖУ Григорій Гринь, заступник генерального директора із соціальних питань ТОВ “Агрофірма імені Довженка” Тетяна Хлєвная, а також Дід Мороз зі Снігуркою, казкові персонажі, колоритні “кльові” молодички та щедрівники (місцеві артисти-аматори й працівники закладів культури).
***
Колектив Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” висловлює щиру подяку за сприяння в організації незабутньої мандрівки ТОВ “Агрофірма імені Довженка”, особисто генеральному директору сільгоспформування, депутату обласної ради Віктору Скочку, директору Диканського історико-краєзнавчого музею імені Д. М. Гармаша Надії Крюченко, ректору Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського Віталію Зелюку, приватному підприємцю Раїсі Онищенко.

Оксана БІЛЕНЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”