13  січня 2015 року святкує своє славне 75-ліття та 50 років науково-педагогічної і громадської діяльності наш видатний земляк, вчений-правознавець, талановитий педагог, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії наук України, президент Національної академії правових наук України, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій України, державний радник юстиції 1-го класу, Герой України, Почесний громадянин міста Полтави Василь Якович Тацій.

Ще давніми мудрецями доведено істину про те, що історію творять люди. Потрапляючи у вир історичних подій, особистість стає частинкою цієї історії, свого народу, своєї держави.
За сивої минувшини реєстровий козак Гадяцького полку, котелевець Тацій разом зі своєю родиною оселився на берегах Ворскли. Як відомо, реєстрові козаки були елітою українства, носіями лицарських чеснот. Далеко не кожний козак міг стати реєстровим. До козацького війська потрапляв тільки той, хто був відданий своїй Батьківщині, був здатен мужньо й героїчно її захищати, вирізнявся спритністю, кмітливістю, силою. А найбільше серед козаків цінувалися довіра товариства, підтримка побратимів у будь-якій скруті.
Нащадком такого козацького роду є ювіляр Василь Якович Тацій. Лицарські достоїнства, успадковані ним від пращурів, стали його життєвими принципами, які допомагали досягти мети, не схибити, не заблукати на шляхах людських випробувань.
Народився ювіляр у Полтаві, в сім’ї випускника Харківського державного університету Якова Тація 13 січня 1940 року. І названо його, за давнім козацьким звичаєм, на честь діда – Василем. Босоноге дитинство припало на страшні воєнні роки. Батько Василя разом із братами пішов захищати Батьківщину й не повернувся. Опікуватися онуком стали дідусь, котрий працював на полтавській залізниці, та бабуся. Жили так, як і всі сім’ї на Дублянщині, – важко, часто голодно, але дружно, допомагаючи один одному. Саме від найрідніших, простих, працьовитих людей навчався хлопець людяності, шанобливого ставлення до близьких, колег, співгромадян.
Навчатися Василь Тацій пішов у 1947 році до Другої залізничної школи, що розміщувалася тоді на вулиці Низовій у Полтаві. То було складне повоєнне десятиліття. Однак шкільне життя Василь Якович завжди пригадує з теплотою і тремтінням у голосі, до сьогодні може назвати ім’я та по батькові своїх найулюбленіших учителів, директора школи Петра Митрофановича Кличківського, класного керівника Надію Олексіївну Луценко. Вчився наполегливо, весь час намагаючись чимось допомогти стареньким дідусеві й бабусі, брав активну участь у житті школи, займався спортом (навіть був запрошений до полтавської міської волейбольної команди).
У 1957 році юнак прийшов до Полтавського паровозного депо, де швидко опанував усі премудрощі токарської справи й став членом однієї з найкращих бригад на Південній залізниці. За сумлінну роботу й активну громадську діяльність Василя рекомендували до вступу в партію (а у ті часи це було неабиякою відзнакою!), проте довелося чекати повноліття. Однак бажання отримати вищу освіту не залишало Василя, і коли постало питання про те, кого з членів трудового колективу направити на навчання до Харкова, товариші одностайно вирішили: тільки Тація. В одному з інтерв’ю у Василя Яковича запитали, чи свідомо він обрав шлях правознавця, на що була відповідь: “Ні, я тоді не дуже уявляв, що це за наука. Та й у нашій сім’ї, як бачите, не було юристів. Але на навчання мене направили товариші по бригаді, трудовий колектив. Підвести їх я аж ніяк не міг”. Тобто й тут його життям керували козацькі чесноти пращурів.
Харківський юридичний інститут Василь Тацій закінчив у 1963 році й отримав направлення на рідну Полтавщину. Працював спочатку слідчим, потім помічником прокурора району, прокурором відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ у Полтавській обласній прокуратурі. Однак наполегливого, допитливого студента, котрий цікавився й займався науковими дослідженнями, не забули в юридичному виші, й у 1966 році він отримав офіційне запрошення перейти на викладацьку роботу на кафедру кримінального права. З того часу життя і діяльність Василя Яковича Тація пов’язані з Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого (раніше – Харківський юридичний інститут): аспірант, старший викладач, доцент, заступник декана денного факультету, проректор з наукової роботи, з липня 1987 року і до цього часу – ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і водночас (з 1991 року) завідувач кафедри кримінального права університету.
Ставши у тридцять три роки проректором із наукової роботи, Василь Тацій очолив наукові дослідження в інституті, які проводилися визнаними у країні юристами. Талановитий правознавець постійно й наполегливо вчився, удосконалювався у галузі криміналістики. Він є автором понад 500 наукових праць, у тому числі близько 50 монографій, навчальних посібників та підручників, що стали значним внеском у розвиток юридичної науки.
Напрями наукової діяльності академіка Василя Яковича Тація різноманітні: кримінальне право, проблеми теорії держави і права, конституційне право. Він досліджує широке коло кримінально-правових проблем, питання кримінальної відповідальності за злочини проти особи, злочини проти держави, господарські злочини, злочини проти довкілля тощо.
Проводячи наукові дослідження з кримінального права, формулюючи пропозиції удосконалення чинного законодавства, академік Василь Тацій завжди керується принципами верховенства права, законності, гуманізму, демократизму. Він назавжди запам’ятав уроки людяності, які йому “викладали” дідусь і бабуся у далекому дитинстві. Академік переконаний, що в усіх справах потрібно, перш за все, дбати про людей. І не тільки дбати, а й відповідати за них.
Із 1987 року, коли Василя Яковича одноголосно було обрано ректором, очолюваний ним юридичний виш став одним із найавторитетніших закладів освіти в Україні, який готує висококваліфіковані кадри для різних сфер юридичної практики. У створенні й розбудові Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого виявилися його неабиякі організаторські здібності. Це стосується створення умов не тільки для праці й професійного зростання викладачів, юристів-практиків (активно працюють аспірантура, докторантура, інститут підвищення кваліфікації), а й для навчання, проживання та відпочинку студентів, викладачів та співробітників університету: побудовані нові навчальні корпуси, гуртожитки, спортивний комплекс із басейном, стадіоном, тренажерними залами та ін. Студенти юридичного університету із задоволенням займаються спортом, художньою самодіяльністю, працюють у творчих колективах, їх знають далеко за межами не тільки Слобожанщини, а й України.
Попри величезну зайнятість Василь Якович постійно опікується долею соціально незахищених верств населення, передусім проблемами дитинства – сирітства, сімейного неблагополуччя. Він є фундатором руху меценатської підтримки харківських дитячих закладів освіти для дітей-сиріт.
Зусиллями Василя Яковича Тація змінюється центр Харкова. З його ініціативи в Харкові був збудований Палац студентів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого – архітектурне “диво”, обладнане за останнім словом техніки. Група архітекторів та будівників під керівництвом Василя Яковича, яка створила цей комплекс, відзначена Державною премією України в галузі архітектури. Палац студентів став традиційним місцем проведення міських та обласних ділових заходів, святкових урочистостей та концертів для Харкова та всієї Слобожанщини. Триває робота зі спорудження нового корпусу наукової бібліотеки вузу –
10-поверхової будівлі загальною площею понад 16 тисяч квадратних метрів. Комплекс буде ресурс-центром, який акумулює книжкові й електронні видання з питань права, опубліковані в Україні й за кордоном.
Не обходить увагою Василь Якович і рідне місто – Полтаву. У 2002 році з метою забезпечення юридичними кадрами Полтавського та суміжних регіонів було створено Полтавський юридичний факультет (сьогодні – Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого). Інститут має сучасну матеріальну базу, яка складається з навчальних корпусів, бібліотеки, спортивного комплексу з басейном, їдальні, студентського готелю тощо. Навчальний комплекс Полтавського юридичного інституту – це унікальна споруда, яка входить в п’ятірку найкращих будівель Східного регіону. У 2014 році відкрито Полтавський юридичний коледж.
Із 1993 року Василь Якович Тацій є президентом та дійсним членом (академіком) Національної академії правових наук України – вищої галузевої самоврядної наукової установи України в галузі держави і права, створеної за його ініціативою і безпосередньою активною участю. У 1997 році він обраний дійсним членом (академіком) Національної академії наук України.
Талановитий педагог, блискучий лектор, академік Тацій із задоволенням працює з молоддю. Під його керівництвом захищено багато кандидатських і докторських дисертацій, а значить, підготовлено нове покоління науковців і педагогів. Разом із знаннями Василь Якович передає їм свій досвід, свою життєву позицію залишатися завжди Людиною, вимогливою до себе й інших, справедливою, чесною, наполегливою у праці.
За вагомі заслуги перед наукою і державою Василь Якович Тацій удостоєний звання Героя України з врученням ордена Держави та відзначений багатьма державними нагородами: орденами князя Ярослава Мудрого V, IV і III ступенів, орденом “За заслуги” II і І ступенів, Почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, орденом “Знак Пошани”, двома медалями. Він – заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури та Державної премії України у галузі науки і техніки, премій імені В. Вернадського, імені Ярослава Мудрого, “Феміда-99”. Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав. Василь Тацій – державний радник юстиції 1-го класу.
Козацькому роду нема переводу! Честь, гідність, справедливість, людяність, любов до Батьківщини, відданість обраній справі – ці та багато інших рис характеризують наших пращурів-козаків та їхніх достойних нащадків, яким є Василь Якович Тацій. Полтавська громада, колектив Полтавського юридичного інституту, вітаючи свого славетного земляка з ювілеєм, бажають йому многая літа, міцного здоров’я, натхнення і звитяги у досягненні поставлених цілей.
Уклонімося низько, з глибокою пошаною, нащадку козацького роду, академіку Василю Тацію, який усе своє життя служить Вітчизні, українському народові.

Світлана ЛЕБЕДЕНКО
Науковець