9  листопада православні віряни вшановують пам’ять преподобного Нестора Літописця. Його вважають покровителем учителів та учнів, викладачів і студентів.  

Преподобний Нестор Літописець народився в середині ХI століття в Києві. Юнаком прийшов до преподобного Феодосія, одного із засновників Києво-Печерської лаври,  і став послушником. Пізніше прийняв постриг, був висвячений на ієродиякона. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням. “…У книгах незліченна глибина, ними втішаємося в печалі, вони – вузда стриманості. Якщо старанно пошукаєш у книгах мудрості, то придбаєш велику користь для своєї душі. Бо той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами “, – говорив він. У монастирі преподобний Нестор ніс послух літописця.
У 80-х роках ХІ століття написав житіє блаженних страстотерпців Бориса і Гліба, а також склав житіє преподобного Феодосія Печерського. Головним подвигом преподобного Нестора є створення “Повісті минулих літ”. Надзвичайно широке коло джерел (попередні руські літописні хроніки й оповіді, монастирські записи, різні історичні збірки, розповіді торговців, воїнів, мандрівників), осмислених із єдиної, строго церковної точки зору, дозволило преподобному Нестору написати історію України-Руси як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.
Монах-патріот розповів про створення слов’янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм, про хрещення святої рівноапостольної княгині Ольги в Константинополі, про “випробування віри” святим рівноапостольним князем Володимиром і Хрещення Київської Русі у 988 році. Саме йому як першому вітчизняному церковному історику ми зобов’язані відомостями про перших митрополитів, про виникнення Печерської обителі, про її засновників і подвижників.
Преподобному Нестору випало жити в тяжкі для Київської Русі часи, коли її  терзали князівські міжусобиці, степові кочівники-половці розоряли міста й села, гнали в рабство наш люд, спалювали храми. Тим більш цінне його осмислення вітчизняної історії. Помер подвижник близько 1114 року, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження своєї великої праці.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.