Події, які нині відбуваються в Україні, нікого не залишають байдужими. Розуміння того, що одним із потужних видів зброї агресора є інформаційний фронт, спонукав професорсько-викладацький склад кафедри українознавства Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського виступити з ініціативою провести у навчальному закладі низку заходів, які б сприяли розвіюванню міфів російської пропаганди.
Першим із них став науковий семінар “Фальсифікація історії як засіб інформаційної війни Росії проти України”. Вітаючи учасників семінару, ректор КрНУ професор Михайло Загірняк наголосив, що формування патріотизму має спиратися на стійке переконання, фундаментом якого повинні бути знання історії свого народу, своєї держави. Озброєні таким чином люди, і зокрема студенти, не піддадуться на ганебну й цинічну провокацію російських ЗМІ та ідеологів. У них не виникатимуть сумніви щодо агресивності політики Росії стосовно України.
На зібранні порушувалися проблеми, про які раніше намагалися не говорити. Як наголосила у своїй доповіді кандидат історичних наук Тамара Плаксій, виявляється, упродовж усієї історії співжиття Росія веде інформаційні війни проти України. На жаль, Україна у такому протистоянні часто програє, чому сприяють і вигадані росіянами історичні міфи, спрямовані насамперед на маніпуляцію громадською свідомістю. Результат саме цього деструктивного процесу ми нині наочно бачимо у Криму та на Донбасі. Доповідачка зупинилася на конкретних фактах фальсифікації історії України прокремлівськими ідеологами. Їх досить багато: починаючи з історії походження Київської Русі й закінчуючи Революцією Гідності. Більш детально один із таких міфів, який стосується Переяславсько-Московської угоди, проаналізував кандидат історичних наук Володимир Маслак.
Кандидат філологічних наук Оксана Тур досліджувала засоби інформаційної війни, якими потужно користуються прокремлівські журналісти. Йдеться про поширені фразеологізми, які є досить дієвими при зомбуванні масової свідомості. Об’єктом дослідження було обрано сайт найбільш тиражної за часів СРСР газети “Аргументы и факты”. Зазначалося, що автори цього видання дописалися до того, що навіть російські читачі в коментарях усе частіше висловлюють жаль, що їхня колись улюблена газета стала частиною брудної російської пропаганди.
Путінський проект “Новоросія” – не що інше, як історичний “секонд-хенд”. Це переконливо довів у своїй доповіді кандидат історичних наук Володимир Крот. Ще у ХVІІІ столітті царська Росія намагалася реалізувати план захвату Південної України, територіально перетворивши споконвічні землі українського козацтва в Новоросійську губернію з центром у Кременчуці. От і виходить, що нинішній очільник Кремля ще й досі марить царськими амбіціями, видаючи їх за прагнення усього російського народу.
На щастя, серед інтелектуальної, мистецької еліти Росії є багато мислячих громадян, які засуджують агресивну політику Путіна та його поплічників. Про політологічні аспекти сучасних українсько-російських відносин розповів доцент Олександр Урін. Він наголосив, що з моменту розпаду Радянського Союзу для Кремля існування незалежної України є найбільшою трагедією. Імперська країна ніяк не може погодитися з тим, що Україна виходить із орбіти її впливу, а її прагнення до євроінтеграції не дає спокою Путіну. Саме це політолог називає основною причиною військового вторгнення на Донбас і анексії Криму. Бо якщо Україні й справді вдасться збудувати демократичну й процвітаючу країну, то такі самі майдани, як у Києві, з’являться і в Росії. А цього там дуже бояться, уперто вірячи, що якась окремо взята особа може вплинути на хід історії. Ще один міф, який так охоче культивують у сусідній державі, і який їй нічого не дав, окрім безкінечних воєн, гулагів і кривавих революцій. Невже й у ХХІ столітті історія повториться? Щоправда, слід пам’ятати, що вона повторюється у вигляді фарсу…

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”