Полтавський “Надії маленький оркестрик” провів благодійний концерт на підтримку Української армії. Це був шостий виступ Театру поезії і пісні перед глядачами після створення колективу. Концерти “маленького оркестрика” тепер щомісяця проходять у великій виставковій залі Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Програма кожного виступу колективу – інша, лейтмотив – один. Мета – сіяти в душах добро, любов, бажання розуміти іншого, “говорити одне одному компліменти”, як закликав славетний бард із недалекого минулого Булат Окуджава. Знаково, що ліричний і добрий “Надії маленький оркестрик” талановиті полтавці створили саме тепер, коли минає 90 років від дня народження поета, композитора, прозаїка, сценариста, автора близько двохсот пісень Булата Окуджави. Йому був присвячений спектакль “Опівнічний тролейбус”.
Михайло Косенко, Людмила Шихова, Ігор Нікітін, Олена Савченко, Інна Снарська, Олексій Семенов, Сергій Шерман, які об’єдналися в творчий колектив (ідея виникла на вечорі поетеси Інни Снарської в літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського, тут і відбувся перший спільний концерт), вважають Булата Окуджаву не просто обдарованим поетом і виконавцем, а Божим посередником.
– У древні часи люди, які володіли мистецтвом слова, цінувалися найвище, бо менестрелі наповнюють душі добром і світлом, піснею зупиняють війни, – говорить Михайло Косенко.
“Творіть добро, діліться з людьми найкращим, що у вас є”, – цьому вчать прекрасні твори, які виконують артисти “маленького оркестрика”. Для покоління, яке зростало й мужніло з піснями Окуджави, їхні концерти – зворушлива зустріч із юністю, з часом, де “чай грузинський ледь гірчить, і ледь гірчить епоха” (з пісні про Булата Окуджаву). Твори, виплекані Булатом Шалвовичем, дійшли в наші неспокійні, буремні дні “крізь гнилі часи, крізь епоху, що гірчить”.
У полтавському театрі поезії і пісні “Надії маленький оркестрик” всі є авторами і виконавцями власних творів. Окрасою театру поезії і пісні Михайло Косенко називає поетесу й тележурналістку Інну Дідик (Снарську) – білоруску, яка давно живе в Україні, пише вірші українською, російською і білоруською мовами й виразно, артистично декламує. Ще одна поетеса – Олена Савченко, відома як “Лєнка-Нетлєнка” (сценічний псевдонім), розбавляє серйозну ліричну палітру концертних програм жартівливими віршами, в яких присутня добродушна критика певних суспільних явищ.
Вірші – вдалі вкраплення в пісенно-музичну програму, через яку легкими кроками проходить задумливий самотній лицар із Арбату. Він хотів змінити світ, зробити його кращим і добрішим… “Совість, благородство і достоїнство – ось воно, святе наше воїнство”, – декламує художній керівник “Надії маленького оркестрика” Михайло Косенко, котрий, як і всі його друзі, прагне, щоб пісні Булата Окуджави допомагали поповнювати ряди цього всесильного воїнства й сьогодні.
На чиєму боці був би Булат Окуджава тепер, коли над Україною нависли грозові хмари війни? Ніхто не сумнівається, що він однозначно був би на боці миру. І зараз із вічності, яку осягнув, закликає всіх своїми піснями до порозуміння й любові.

Наталія ЖОВНІР
Журналіст