Голова Полтавської обласної ради Петро Ворона, який приєднався до лав добровольців, розповів, як пройшов військову підготовку, як складається його теперішній робочий день та коли і куди відправляється для виконання бойового завдання зі своїм зенітним підрозділом.
– Уже минув майже місяць з того часу, як Ви приєдналися до лав добровольців аеромобільної бригади “Фенікс”. Не жалкуєте про те, що зробили такий вибір? Не розчарувалися у реаліях?
– Абсолютно ні. Навпаки. Я надзвичайно вражений патріотизмом та вихованістю тих людей, з якими маю честь служити. Хлопці просто приємно вражають. Мужні. Інтелігентні. Освічені. Багато з них мають науковий ступінь, дехто – працює над дисертаціями. Разом зі мною підготовку проходить Микола з Миколаївщини, який має шістьох дітей, уже є й онуки, але не зміг відсиджуватися вдома. Іван, 60 років, із Чугуївського району Харківської області, теж має трьох дітей. Приїхали два рідні брати з Харкова. Батько і син разом служать. Є батько, який приїхав помститися за сина. З Полтави приїхав Володимир, ветеран Афганістану, чорнобилець. Дуже пишаюсь тим, що багато хлопців із Полтавщини, думав, що нас 44, але сьогодні виявилось, що вже 50 осіб. І Полтавська область – друга тут за чисельністю добровольців. Є патріоти з Пирятина, Нових Санжар, Диканьки, Гадяча, Лубен, Машівки, Кобеляк. Кожного дня переконуюсь у тому, що перемога обов’язково буде за нами. Хіба можна здолати націю, яка має такий козацький дух? Ніколи!
– Дехто говорить про те, що такий Ваш крок є нічим іншим, як передвиборним піаром. Як Ви можете це прокоментувати?
– Бог їм суддя. Та якби усі політики та високопосадовці так “пропіарились”, то вже завтра ми б цю війну виграли. Переконаний, що наша сила – у нашій єдності. Я тут, тому що по-іншому не можу. І це не просто слова. Ті, хто вважають, що тут місце для піару, нехай покинуть свої зручні кабінети, відмовляться від звичних комфортних умов та особисто у цьому переконаються. Стосовно майбутніх виборів можу сказати, що я відмовився від балотування у народні депутати у мажоритарному окрузі й піар мені не потрібен.
– Із певних кіл лунають нарікання стосовно того, що Ви просто втекли від відповідальності, самоусунулися від виконання повноважень голови обласної ради. Як Ви до цього ставитеся?
– Моя позиція є дуже чіткою: усі чоловіки, які здатні тримати зброю у руках, мають бути тут, коли на території України ведеться відкрита, хоча не проголошена війна. Ми маємо перемогти агресора назавжди. Саме зараз твориться наша нова героїчна українська історія, саме тут відбувається справжня боротьба за незалежність нашої країни. Я не можу стояти осторонь, дуже пишаюся, що є частиною “Фенікса”. Служу в роті вогневої підтримки зенітного взводу, є командиром 4-го відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади. Дехто думає, що армія – це щось на кшталт гуртка за інтересами чи художньої самодіяльності: захотів – пішов, не захотів – не пішов. Абсолютно не так. Є дуже чіткі вимоги законодавства, за якими здійснюється призов на військову службу. В свою чергу відповідно до чинного законодавства повноваження голови обласної ради, у разі відсутності голови, покладаються на першого заступника. Можу запевнити, що постійно перебуваю на телефонному зв’язку зі своїми заступниками, керівниками районів, громадськими активістами. І хочу засмутити своїх опонентів: ні про яке самоусунення мова не йде, я все тримаю під контролем. Звичайно, питання є до того, чому депутати не можуть об’єднатися навколо актуальних проблем розвитку Полтавщини і продемонструвати єдність у такий складний для України час. Але це вже питання їхньої совісті. Переконаний, що сьогодні кожен повинен пройти люстрацію, перш за все – перед своєю совістю. Моя совість говорить мені, що я маю бути тут.
– Старший сержанте Петро Ворона, розкажіть про те, як складається Ваш теперішній робочий день?
– Підйом – о 6-й ранку. До 7-ї години є час на обов’язкову зарядку, ранкові процедури та прибирання у наметі. Снідаємо о 7-й годині. З 8-ї до 13-ї проходять заняття: вогнева, тактична, санітарна підготовка, рукопашний бій. О 13-й годині обідаємо. Потім продовження навчання – до 19-ї години. Вечеря. Після 20-ї години – самопідготовка.
– До речі, Петре Васильовичу, як до Вас тепер звертаються в армії?
– Дочка попросила, щоб позивний був “Джексон”, вона у мене дуже захоплюється творчістю Майкла Джексона. Багато хто називає просто дядя Петя (сміється).
– Ким важче бути: головою обласної ради чи військовим?
– Фізично – однозначно військовим. Але отримую задоволення від того, що відчуваю себе у прекрасній формі. До речі, скинув зайвих 8 кілограмів. Зараз підтягуюсь 10 разів, а коли прийшов на службу – лише 4. Інтелектуально, звичайно, важче бути головою ради. Але для себе зробив цікавий висновок: як і в раді, так і в армії – головним завданням є об’єднання інтересів різних людей навколо єдиної ідеї.
– Відчуваєте, що змінилися за цей місяць?
– Змінився. Переосмислюю життєві цінності. Гостріше відчуваю значення сім’ї. Вони дуже переживають за мене, підтримують. Відвідують. Нещодавно отримав від найменшої дочки листівку “Тату, ти – найкращий”. Найцінніший подарунок! Розумію, що моя сім’я – це найдорожче, що у мене є, і тут я заради того, щоб мої діти та онуки, як і діти усіх українців, жили у мирній Україні. Відчуваю, що змінюється характер. Ще з’явився солдатський жаргон (сміється).
– Які Ваші плани на майбутнє, коли все-таки плануєте повернутися до роботи в обласній раді?
– Повернусь, коли буду демобілізований. Найскладнішим завданням стане проведення люстрації. Переконаний, що усі гілки влади потребують кадрового оновлення. Буду робити усе можливе для того, щоб об’єднати зусилля патріотично налаштованих активістів заради покращення життя людей, розбудови України. Дуже хотів би бачити у владі багато нових представників. Щиро вірю, що майбутнє України якраз у руках талановитої молоді.
– Ви пройшли військову підготовку і найближчим часом маєте відправитися для виконання бойового завдання разом зі своїм зенітним підрозділом. Вже знаєте, коли це буде?
– Це може трапитись у будь-яку мить. Проходжу службу на південному кордоні України. Загальновідомо, що саме на цьому напрямку концентруються безпрецедентні сили кремлівського агресора. Зараз тут знаходяться десятки тисяч російських військовослужбовців та найманців, тисячі одиниць бойової техніки. Звичайно, основна їхня мета полягає в організації сухопутного коридору до Криму. Вони планують вдарити з тилу по наших військовиках у районі Донбасу. Фактично ми вже на передовій. Я, як і переважна більшість українців, хочу, щоб війна закінчилась. Але поки вона триває, я буду тут.

Надія КОСТІНА
Журналіст