Черговим стогоном здригнулася полтавська земля: ще три мужніх воїни, захисники Вітчизни, загинули від рук терористів, російських “миротворців” на східних рубежах України. У трьох куточках області плакали жінки, сумно зітхали чоловіки, проводжаючи в останній путь у німій зажурі патріотів – полтавця Антона Цедіка, мешканців Глобинського і Зіньківського районів Сергія Вихристюка й Івана Матвієвського.
В обласному центрі громада попрощалася із загиблим 29 серпня в Іловайську бійцем батальйону “Донбас” 27-річним Антоном Цедіком. Він був активним учасником Майдану, пішов добровольцем боронити Батьківщину. Відспівували полеглого воїна у Свято-Успенському соборі. Коли домовину виносили із храму, люди ставали на коліна і скандували: “Слава!”, “Герої не вмирають!” Скорботною ходою процесія пройшла до пам’ятника Тарасові Шевченку. З воїном прощалися родичі, друзі, представники громадськості.
Антон Цедік виріс у Полтаві, навчався у міській школі № 17, потім – у ліцеї № 1. У Києві здобув дві вищі освіти, фінансову й гуманітарну. Друг Антона Цедіка з батальйону “Азов” Тарас розповів про загиблого товариша:
– Ми разом навчалися, тренувалися, потрапляли в різні ситуації. Він завжди був мужнім, сильним. Казав, коли ми розмовляли з ним із приводу смерті: “Не важливо, де і коли, важливо, як і за що”. Він загинув за всіх нас, за Україну, за наші родини, і ми маємо дякувати йому, пам’ятати про нього, адже недаремно кажуть: “У серцях, де вогонь не згасне ніколи, життя триває”.
– Він був надзвичайно мужній, по-козацькому справедливий, вільний та відкритий у спілкуванні, усюди йшов і нічого не боявся, – зазначив народний депутат України, керівник ВО “Свобода” Олег Тягнибок, який приїхав вшанувати пам’ять Антона Цедіка.
Поховали захисника Вітчизни на Алеї Героїв міського кладовища у Полтаві.
***
Усі мешканці села Пустовійтове Глобинського району зібралися провести в останню путь земляка, відважного борця за Незалежність України Сергія Вихристюка. Він загинув у 38-річному віці в зоні АТО, в районі населеного пункту Перемога Старобільського району Луганської області під час артобстрілу.
– Сергій пішов служити ще у березні, а днями ми отримали трагічну звістку, що його накрило у бліндажі снарядами, випущеними “Ураганом”, – розповів голова Глобинської РДА Володимир Бондар.
Народився Сергій Вихристюк у селі Добре Маньківського району Черкаської області. У 1979-му родина переїхала на Полтавщину. В Пустовійтовому Сергій закінчив школу, працював у місцевому агроформуванні. З 1994 по 1996 роки служив у лавах Збройних сил України. Останнім часом працював водієм в АФ “Пустовійтове”. У березні 2014 року був мобілізований, направлений захищати Вітчизну в зону АТО.
Сергій Вихристюк віддав життя, щоб сьогодні й завтра українці жили під мирним небом. Попрощатися з героєм прийшли односельці, мешканці навколишніх сіл, представники районної влади. Ховали захисника під звуки Державного Гімну і військовий салют. Але немає таких слів, які б зараз змогли втішити родину героя – маму, дружину, двох синів. На вшанування пам’яті військовослужбовця за розпорядженням голови районної ради 8–10 вересня оголосили днями жалоби за полеглим захисником Вітчизни.
***
Страшна звістка зі Сходу надійшла й до Зіньківського району. 5 вересня під час бою, захищаючи Україну, в Новоайдарському районі Луганської області загинув військовослужбовець Іван Матвієвський. Йому було лише 28 років. Коли розпочалася війна, чоловік не зміг просто відсиджуватися, пішов добровольцем захищати країну.
У центрі Зінькова зібралося багато людей – від малого до великого, схоже, все місто вийшло провести в останню путь героя-земляка. Після заупокійної служби, у скорботі, під тужну мелодію пісні “Пливе кача” центральною вулицею на руках несли труну з героєм, встеляючи дорогу до цвинтаря квітами.
На центральному кладовищі відбувся траурний мітинг. Слово мали голова районної державної адміністрації Павло Омельченко, районний військовий комісар Сергій Шандренко. Про Івана Матвієвського, колишнього учня Зіньківського НВК І–ІІІ ступенів № 2, згадували директор закладу Лариса Литус і класний керівник Ніна Гупало. Від імені однокласників виступила Олена Ващук. Вона розповіла, що у шкільні роки Ваня був скромним, добрим, чуйним, хорошим товаришем. Він дуже любив життя, а тому і вибрав мирну професію – кухаря…
Говорити про Івана Матвієвського в минулому часі немає сил. Серце обливається кров’ю. Віддаючи данину глибокої поваги в жалобі та траурі по громадянину України, воїну Збройних сил України, який загинув, захищаючи суверенітет держави, Іванові Матвієвському, всі присутні схилили голови та вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
***
Пам’ять про мужніх захисників Батьківщини повік житиме у серцях земляків. Герої не вмирають!

Іванна НАЗАРЕНКО
Наталія ШУЛИК
Журналісти