– Їхній технічний стан, – наголошував Сергій Ясинський, – з кожним роком погіршується. Відсутність коштів у місцевих бюджетах та у підприємств обласної комунальної власності призводить до виходу з ладу цих об'єктів, створює загрозливу ситуацію у забезпеченні надійного функціонування галузі. На підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства зношеність основних фондів становить від 55 до 60 відсотків, комунальної теплоенергетики – 60–85 відсотків. Економічний стан цих підприємств продовжує погіршуватися.
Єдиним шляхом поліпшення цієї ситуації є запровадження енергозберігаючих технологій, оновлення основних фондів. Це дозволить зменшити втрати та енергоємність, забезпечити надання комунальних послуг у достатній кількості та відповідної якості, а враховуючи постійний ріст цін на енергоносії, надасть можливість уникнути значного зростання собівартості послуг, що надають дані комунальні підприємства.
Одним із шляхів залучення коштів на впровадження всіх вищезазначених заходів, на думку Сергія Ясинського, є створення на базі обласних комунальних підприємств акціонерних товариств або передача їх у концесію. Це дасть можливість залучати кошти не лише державного бюджету, а й приватних інвесторів, інвестиційних фондів, органів місцевого самоврядування, на території яких надають послуги дані підприємства.
До речі, останнім часом у світі відбуваються значні інституційні зміни в галузях, які раніше завжди перебували у державній власності чи державному управлінні. Втім, з одного боку, підприємства інфраструктурних галузей не можуть бути приватизовані у зв'язку з їхнім стратегічним, економічним і соціальним значенням, а з іншого – в Державному бюджеті недостатньо коштів для простого та розширеного відтворення їхньої виробничої бази. Окрім цього, такі сфери мають великі ризики щодо вкладення у них інвестицій з огляду на довгостроковий характер реалізації проектів. Інвестори потребують державної участі в проектах з метою розподілення частини ризиків із державою. Для вирішення вказаної проблеми у багатьох країнах світу використовуються механізми державно-приватного партнерства як альтернатива приватизації життєво важливих та стратегічно значимих об'єктів державної власності.
Держава залучає приватний капітал, ноу-хау, використовує механізми приватновласницького управління, але без зміни базових відносин власності.
– Що ж стосується наших обласних комунальних підприємств, то вони, – переконаний Сергій Ясинський, – як унітарні підприємства комунальної форми власності незрозумілі в ринкових умовах. Серйозні інвестори з ними не хочуть мати договірних відносин. У той же час уже зараз конче необхідні кошти на модернізацію теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, котелень, обладнання та устаткування. З прийняттям Державного бюджету на 2009 рік стало зрозумілим, що достатнього фінансування у ньому не передбачено. Не вистачає коштів для проведення модернізації та реконструкції і в місцевих бюджетах. Щоб вирішити питання залучення інвестицій, необхідно функції управління об'єктами житлово-комунального господарства довести до зрозумілої у всьому світі форми. Тільки так до нас можуть прийти "довгі" кошти вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які можна вкласти в солідні проекти.
Негативний досвід приватизації початку 1990-х років засвідчив, що держава не повинна використовувати механізм приватизації для підвищення ефективності використання чи розвитку інфраструктури, яка традиційно є монополією і з правової та політичної позиції не може бути передана у власність приватному партнеру. Насамперед йдеться про соціальну інфраструктуру, стратегічні та комунальні об'єкти. Тому нині обговорюється ідея публічно-приватного партнерства як альтернатива приватизації і оптимальний механізм залучення органами влади фінансових ресурсів та управлінських навичок бізнесу для надання громадських послуг населенню й розвитку інфраструктури без втрати власності та контролю за цими процесами. Внаслідок цього приватний оператор бере на себе обов'язки з підтримання і розвитку майнового комплексу, відповідає за надані послуги, залучає інвестиційний ресурс, а обласна влада делегує повноваження з управління власністю, встановлює рівень тарифів на житлово-комунальні послуги та надає необхідну підтримку. У результаті спільної діяльності суттєво підвищується якість надання послуг.
Взагалі зацікавленість в умовах кризи в базових галузях можна знайти у серйозних європейських інвесторів, які готові вкладати кошти в житлово-комунальне господарство України, – зазначив Сергій Ясинський. – Це обумовлено тим, що ця галузь – одна з найстабільніших, має постійного користувача, передбачувана, перспективна й прибуткова, а отже, може бути цікавою для інвестора.
Зоря Полтавщини, Середа, 4 лютого 2009 р., 2 стор.
Єдиним шляхом поліпшення цієї ситуації є запровадження енергозберігаючих технологій, оновлення основних фондів. Це дозволить зменшити втрати та енергоємність, забезпечити надання комунальних послуг у достатній кількості та відповідної якості, а враховуючи постійний ріст цін на енергоносії, надасть можливість уникнути значного зростання собівартості послуг, що надають дані комунальні підприємства.
Одним із шляхів залучення коштів на впровадження всіх вищезазначених заходів, на думку Сергія Ясинського, є створення на базі обласних комунальних підприємств акціонерних товариств або передача їх у концесію. Це дасть можливість залучати кошти не лише державного бюджету, а й приватних інвесторів, інвестиційних фондів, органів місцевого самоврядування, на території яких надають послуги дані підприємства.
До речі, останнім часом у світі відбуваються значні інституційні зміни в галузях, які раніше завжди перебували у державній власності чи державному управлінні. Втім, з одного боку, підприємства інфраструктурних галузей не можуть бути приватизовані у зв'язку з їхнім стратегічним, економічним і соціальним значенням, а з іншого – в Державному бюджеті недостатньо коштів для простого та розширеного відтворення їхньої виробничої бази. Окрім цього, такі сфери мають великі ризики щодо вкладення у них інвестицій з огляду на довгостроковий характер реалізації проектів. Інвестори потребують державної участі в проектах з метою розподілення частини ризиків із державою. Для вирішення вказаної проблеми у багатьох країнах світу використовуються механізми державно-приватного партнерства як альтернатива приватизації життєво важливих та стратегічно значимих об'єктів державної власності.
Держава залучає приватний капітал, ноу-хау, використовує механізми приватновласницького управління, але без зміни базових відносин власності.
– Що ж стосується наших обласних комунальних підприємств, то вони, – переконаний Сергій Ясинський, – як унітарні підприємства комунальної форми власності незрозумілі в ринкових умовах. Серйозні інвестори з ними не хочуть мати договірних відносин. У той же час уже зараз конче необхідні кошти на модернізацію теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, котелень, обладнання та устаткування. З прийняттям Державного бюджету на 2009 рік стало зрозумілим, що достатнього фінансування у ньому не передбачено. Не вистачає коштів для проведення модернізації та реконструкції і в місцевих бюджетах. Щоб вирішити питання залучення інвестицій, необхідно функції управління об'єктами житлово-комунального господарства довести до зрозумілої у всьому світі форми. Тільки так до нас можуть прийти "довгі" кошти вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які можна вкласти в солідні проекти.
Негативний досвід приватизації початку 1990-х років засвідчив, що держава не повинна використовувати механізм приватизації для підвищення ефективності використання чи розвитку інфраструктури, яка традиційно є монополією і з правової та політичної позиції не може бути передана у власність приватному партнеру. Насамперед йдеться про соціальну інфраструктуру, стратегічні та комунальні об'єкти. Тому нині обговорюється ідея публічно-приватного партнерства як альтернатива приватизації і оптимальний механізм залучення органами влади фінансових ресурсів та управлінських навичок бізнесу для надання громадських послуг населенню й розвитку інфраструктури без втрати власності та контролю за цими процесами. Внаслідок цього приватний оператор бере на себе обов'язки з підтримання і розвитку майнового комплексу, відповідає за надані послуги, залучає інвестиційний ресурс, а обласна влада делегує повноваження з управління власністю, встановлює рівень тарифів на житлово-комунальні послуги та надає необхідну підтримку. У результаті спільної діяльності суттєво підвищується якість надання послуг.
Взагалі зацікавленість в умовах кризи в базових галузях можна знайти у серйозних європейських інвесторів, які готові вкладати кошти в житлово-комунальне господарство України, – зазначив Сергій Ясинський. – Це обумовлено тим, що ця галузь – одна з найстабільніших, має постійного користувача, передбачувана, перспективна й прибуткова, а отже, може бути цікавою для інвестора.
Зоря Полтавщини, Середа, 4 лютого 2009 р., 2 стор.