А  тепер обговоримо тему економії енергоресурсів.
– Першочергове завдання заощадження, – продовжує Богдан Федяй, – організація обліку і контролю за споживанням електричної енергії, природного газу, гарячої і холодної води, теплової енергії. Відсутність обліку – одна з причин байдужості до проблеми енергозбереження. Якщо споживач не має можливості оцінити, скільки він споживає енергоносія і скільки він за нього сплачує, то в нього немає і мотивації до заощадження. Проте нам всім треба розуміти, що в нинішніх умовах ощадливе споживання енергоносіїв є не тільки питанням особистого зиску. Це – енергетична незалежність держави.
Отже, щоб платити менше за побутові послуги, потрібно зробити кілька кроків до цього.
Економимо воду. Найголовніше для цього – контролювати її використання. Тобто вчасно закривати крани. Ми вже про це говорили. А з технічної точки зору – не забувати про модернізацію санітарно-технічних приладів. Наприклад,  встановити унітазний бачок з двома режимами змиву, бо якщо на великий змив витрачається 6–9 літрів води, то на малий – 3–4 літри. Замінити старі водопровідні крани сучасними з уже вмонтованими аераторами або ж встановити аератор на старий кран. Аератор – пристрій для насичення потоку рідини повітрям. Це створює враження об’ємності потоку рідини при менших витратах останньої. В залежності від рівня впровадження цих заходів разом з ощадливим використанням води економія коштів за спожиту воду та відведені стоки становитиме 7–20 відсотків.
Заощаджуємо електроенергію. Перший крок до цього – своєчасне вимикання світла в приміщеннях і знеструмлення електричних приладів. Це вже дозволить скоротити витрати за спожиту електричну енергію на 7–14 відсотків. Ви будете заощаджувати, коли користуватиметеся приладами з високим класом енергоефективності А, А+, А++, що споживають електричної енергії в 2–3 рази менше, ніж прилади класу G. Встановлення енергозберігаючих ламп також є заходом заощадження, який забезпечує економію електричної енергії на рівні 7–12 відсотків в загальному споживанні електроенергії. Однак слід не забувати, що вони працюють ефективно і надійно лише під час тривалого безперервного використання, бо саме під час вмикання споживають максимальну кількість електроенергії. Тож застосування їх в коридорах житлових приміщень, ваннах та туалетах, де електричні лампочки експлуатуються в режимах короткочасної роботи, не дасть споживачеві очікуваного економічного ефекту.
Економимо газ. Тут можна порадити заміну застарілих плит, які мають невисокий коефіцієнт корисної дії – на рівні 25–35 відсотків; заміну застарілих водопідігрівачів і котлів з коефіцієнтом корисної дії 60–70 відсотків на більш сучасне енергозберігаюче обладнання. Якщо ж вам це не під силу, то принаймні під час приготування їжі контролюйте потужність вогняного факелу.
Теплова енергія. Основні доступні широким верствам населення джерела теплової енергії – природний газ (орієнтовна вартість 1кВт виробленої теплової енергії – 0,15 гривні), система централізованого теплопостачання (орієнтовна вартість 1кВт виробленої теплової енергії – 0,34 гривні), електрична енергія (орієнтовна вартість 1кВт виробленої теплової енергії 0,35–0,47 гривні), тверде паливо (орієнтовна вартість 1кВт виробленої теплової енергії – 0,4 гривні).
Проте із заощадженням теплової енергії є ряд складнощів. Одна частина з них пов’язана з технічною неможливістю вільного вибору джерела теплової енергії у багатоповерхових будівлях. Інша пов’язана з тим, що через ряд технічних причин у житлових будинках, збудованих до 2005 року, фактично неможливо організувати коректний поквартирний облік теплової енергії. У цьому випадку заходи з енергозбереження спрямовані здебільшого на поліпшення умов комфортного проживання в квартирі – простими словами, щоб не мерзнути взимку.
У новозбудованих житлових будинках є можливість встановити як загальнобудинкові, так і поквартирні вузли обліку теплової енергії. Наприклад, нині встановлення квартирного теплового лічильника у Полтаві обійдеться приблизно у 4–6 тисяч гривень.
А ось щодо економії гарячої води, то стоїть питання навіть не зменшення витрат на неї, а взагалі про її наявність. Адже з масовою економією газу мешканцям багатоквартирних будинків почали подавати її лише три дні на тиждень, а деяким вимкнули взагалі. Вирішенням проблеми забезпечення безперебійного гарячого водопостачання для мешканців багатоповерхових будинків може бути встановлення електричних накопичувальних або проточних водонагрівачів. Проточні, хоч і компактні, але  мають значно більшу електричну потужність, що становить небезпеку для внутрішньоквартирних та внутрішньобудинкових електричних мереж. Тож більшою популярністю користуються переважно накопичувальні водонагрівачі – бойлери. Щоб зекономити тут, можу порадити теплоізолювати трубопровід гарячого водопостачання, щоб вода не охолоджувалася і на шляху до крана, і в періоди відсутності водозабору. Таке рішення дозволить одержувати споживачеві гарячу воду одразу після відкриття крана та забезпечить скорочення витрат енергії на 1,5 відсотка. Проте слід зазначити, що масове встановлення електричних водонагрівачів і котлів може призвести до перевантаження та пошкодження внутрішньобудинкових і навіть квартальних електричних мереж. Навіть якщо у квартирі зроблений ремонт і електричні дроти замінено, то внутрішньобудинкові електричні мережі, як правило, не модернізувалися.

Записала Олена ІГНАТЕНКО.