Понад 55 років тому Кременчуцький край зустрів енергійного, рішучого юнака. Допоміг реалізуватися в улюбленій справі, поєднав із коханою дружиною, винагородив люблячими дітьми, онуками, щирими друзями, надійними колегами…

Замріяної серпневої пори – 16 серпня 1939 року – в селі Московський Бобрик Лебединського району Сумської області у родині хліборобів народився Павло Григорович Сюсюрченко. Тяжке воєнне та повоєнне лихоліття назавжди вкарбувалося в його пам’ять. У 1950-ті Павло починав прокладати перші стежинки на трудовому шляху. Спочатку навчався у Кременчуцькому технічному училищі № 3 за професією токар-універсал, згодом працював за фахом на заводі шляхових машин, звідки й пішов на службу до лав армії. А через три роки знову повернувся на рідне підприємство.
1963 року Павло Сюсюрченко розпочав педагогічну діяльність у системі професійно-технічної освіти. Робота майстром виробничого навчання у ПТУ № 5 прийшлася до снаги, тож після закінчення Українського заочного політехнічного інституту за спеціальністю «Інженер-механік» став викладати спеціальні та загальнотехнічні дисципліни. Відповідального, врівноваженого, вимогливого і до себе, і до учнів Сюсюрченка не могло не помітити керівництво. 1970 року його призначили на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи ПТУ №20, а через дев’ять років – директором ПТУ № 7. На той час цей навчальний заклад перебував у стані будівництва. Докладаючи значні зусилля, виявляючи талант організатора і педагога, Павло Григорович зумів у визначені терміни не тільки завершити усі будівельні роботи, а й успішно укомплектувати навчальні корпуси та майстерні.  На посаді керівника Павло Сюсюрченко успішно працював 26 років. За цей час ПТУ було реорганізовано у Вище професійне училище (ВПУ) і одним із перших в Україні акредитоване за І рівнем із правом готувати молодших спеціалістів з чотирьох спеціальностей. 1994 року училище отримало високу оцінку на засіданні колегії Міністерства освіти і науки України за роботу щодо виконання міжурядової угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччини про створення на базі ВПУ №7 модельного центру з підготовки фахівців для машинобудівної галузі.
Вимогливість, вміння чітко ставити завдання, вказуючи найоптимальніші шляхи їх вирішення, і водночас здатність розуміти колег, учнівську молодь, їхні потреби і проблеми – ось що завжди вирізняє Павла Григоровича. Плідна багаторічна праця на педагогічній ниві, неоціненний внесок у розвиток вітчизняної профтехосвіти відзначені багатьма нагородами, грамотами, подяками: він удостоєний почесного звання «Заслужений працівник народної освіти України»; ордена «Знак пошани»; ряду медалей, відомчих відзнак.
У свою чергу Кременчук вдячний Павлу Григоровичу Сюсюрченку за вагомий внесок у забезпечення промислових підприємств міста висококваліфікованими робітниками і молодшими спеціалістами машинобудівного профілю, яких не одне десятиліття готує сформований ним високопрофесійний інженерно-педагогічний колектив. Ще за часів керівництва Павла Сюсюрченка училище було визнане кращим навчальним закладом Полтавської області й одним із кращих в Україні. З 2005 року цю естафету першості гідно підтримує нинішній директор училища, депутат обласної ради Микола Григорович Несен. Павло Григорович Сюсюрченко залишився працювати заступником директора з навчально-методичної роботи. До його обов’язків входить забезпечення високого рівня методичної роботи навчального закладу, розвиток інноваційної діяльності педпрацівників, сприяння впровадженню сучасних педагогічних технологій.
На крилах літа 2014 року до Павла Григоровича завітав 75-річний ювілей. І хоча пропливає долі неспокійна річка, а за нею линуть роки-журавлі, ювіляр сповнений творчих задумів, а душа і серце випромінюють любов до дружної родини училища. Мудрі поради ветерана – потрібні, допомога – відчутна.
На життєвій ниві Павла Григоровича пора щедрих жнив: разом із дружиною Ніною Олександрівною, долаючи перешкоди і труднощі буття, у доброті та ніжності зростили двох дітей, сина Олександра та доньку Олену, радіють онукам. Ювіляра люблять і поважають, талановиті учні з гідністю продовжують започатковану ним справу. Друзі, колеги, родина зичать йому усіх земних благ, міцного здоров’я, молодечого запалу і наснаги для здійснення задуманого.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”