У  Кременчуцькому міському шаховому клубі “Каїса” відбувся іменний турнір на честь найстаршої в області шахістки Марії Винокурової. Вісімдесятирічна кременчужанка вже півстоліття займається шахами, хоча захоплюється цією грою ще з дитинства. Утім у змаганнях та турнірах почала брати участь тільки в тридцятирічному віці, коли працювала зварником на вагонобудівному заводі. Жінка, побачивши, як у обідню перерву чоловіки розставляють фігури, не відривала очей від дошки. Пристрасні гравці теж звернули увагу на таку зацікавленість і змусили Марію зізнатися, що й вона у цій справі не пасе задніх. Так і почалася її участь у різного роду шахових змаганнях і турнірах. Вона двічі вигравала чемпіонат Кременчука, п’ять разів ставала переможницею міських спартакіад, тричі перемагала на обласних змаганнях спортивного товариства “Авангард”. 1979 року шахістка здобула перший спортивний розряд, чим дуже пишається. Однак грає пані Марія тільки з жінками, щоб не дошкуляти чоловікам у разі їхнього програшу.
Коли Марія Винокурова торкається рукою шахів, то миттєво молодшає на кілька десятиліть. Саме такою вона себе й почуває, хоча у її житті було чимало різних проблем, негараздів із здоров’ям. Жінка натомість кожний новий день зустрічає оптимістично зі словами: “Я – молода, успішна, здорова”. На жаль, у неї немає дітей, тож підтримує себе самостійно. Коли ж дізналася, що клуб “Каїса” влаштовує на її честь турнір, то дуже зраділа.
– Для мене це – найбільше щастя, – сказала поважна шахістка. – Коли запросили взяти участь у змаганні, то й жити стало цікавіше – з’явився інтерес. Одразу сіла за шахівницю, почала тренуватися. Там же стільки головоломок! Майже, як і в житті.
Змагатися ювілярці довелося зі справжніми майстринями шахів. І хоч виграти турнір їй не вдалося, жінка сяяла щастям, адже отримала можливість поринути у світ захоплень. Міська влада вшанувала шахістку Почесною грамотою та пам’ятними подарунками.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”