В  управлінні агропромислового розвитку Миргородської райдержадміністрації повідомили, що Попівка в числі перших серед господарств району впоралася із жнивами. Намолотили по 48 центнерів зерна на круг.
– То правда, – підтвердив директор місцевого ПОСП “Батьківщина” Микола Віташ. – Але не вся…
– А хіба що? – допитуюся.
Микола Сергійович натиснув клавішу комп’ютера і популярно розтлумачив, що жнива не закінчуються косовицею та обмолотом ранніх зернових. На черзі – цілий комплекс дуже важливих робіт. Якщо вірити науковцям, то в таку, як випала на цьогорічні жнива, спекотну погоду в наших умовах після зрізу стебел, скажімо, пшениці, на кожному гектарі стерні щодня випаровується не менше сорока тонн води.
Комп’ютер, ймовірно, на знак згоди, підморгнув директору електронним оком і уточнив, що коли стерня лущиться вслід за збиранням хлібів, майбутній урожай на цьому полі збільшується на три і більше центнери зерна з гектара. Своєчасне лущення стерні запобігає засміченню поля бур’янами, зараженню шкідливими комахами, знижує опір грунту при підготовці його до засіву. Головний агроном господарства Олег Віташ запевнив, що буде правильно вважати жнива закінченими лише тоді, коли поле підготовлено до осіннього засіву.
– Що ж для того робиться?
Замість відповіді він кинув погляд у бік оперезаного лісосмугою поля, де стояли три дужі трактори Т-150 з гноєрозкидачами.
“Чи й не дивина?” – запитаєте. Адже угноєння грунту само по собі не є дивиною. Так і мені подумалося. Але заступник директора з питань тваринництва, він же син директора та брат агронома Валерій Віташ, який нагодився на розмову, порадив глянути на буденну проблему угноєння грунту під урожай наступного року з іншого боку. Декотрі сучасні землевласники при потуранні, звісно, тих, хто мав би охороняти родючість грунту, не хочуть займатися клопітним тваринництвом, щедро фарширують грунт дорогими хімікатами. На жаль, а на мою думку, на щастя, і ПОСП “Батьківщина” така, з дозволу сказати, “розкіш” не по кишені. У Попівці є робота людям. Не стоять без діла і по-хазяйськи відремонтовані сільськими умільцями гноєрозкидачі, як, до речі, й інша техніка на післяжнивних роботах у полі.
Свої клопоти у працівників току. Абищо у Попівці сіяти не будуть. Господарство плідно співпрацює з ТОВ “Полтава-насіння”. Молодий агроном Сергій Оберемок готує до висіву і на реалізацію високоякісне насіння озимої пшениці Єсаул-еліта та Єрмак першої репродукції.
У сумнозвісний час загнані “прискореним реформуванням аграрного сектора економіки” у безвихідь господарства за безцінь збули худобу. Ну а коли катма худоби, то для чого ж тоді гноєрозкидачі? Їх порізали автогеном і здали на брухт.
Мудрі батько і сини Віташі на сімейній нараді вирішили зберегти худобу. Крім усього іншого, то – ще й робочі місця для людей. Сьогодні ж у господарстві тисяча голів худоби, серед них – 300 високоудійних корів. Правильно навчає своїх підлеглих директор, що чим кращою є техніка, тим більша від неї користь. Але тільки за умови, коли вона в руках грамотного, добросовісного механізатора. Саме такі, наприклад, Василь Сухомлин та Володимир Москаленко. Вони позмінно вдень і вночі працюють на потужному заокеанського виробництва тракторі “Челенджер”. Приорюють щойно розкидану по полю органіку.
– Їм що, – запитую у директора, – серпневого дня мало?
Запитання не здивувало досвідченого хлібороба Миколу Віташа. Підняв із землі пучок недавно скошеної люцерни, зім’яв стебла в долонях і з рук посипався порох. Щоб щойно вивезена в поле органіка під променями сонця не втратила якості, її і приорюють вдень і вночі. Коли розговорилися, присутні зрозуміли, що то не просто агротехнічний захід. Такий стиль роботи директора. А то, повірте, не одне і те ж. Для Миколи Віташа і після скошування та обмолоту ранніх зернових жнива тривають.

Леонард НІКОЛАЄНКО
“Зоря Полтавщини”