95-та аеромобільна бригада Збройних сил України нині – на передньому краї, на передовій боротьби із терористами, які прийшли на нашу землю. Десантники – найбільш підготовлені військовики. Є контрактники й мобілізовані. Всі резервісти свого часу теж проходили службу в аеромобільних військах, навичок не втратили. У частині, де нам довелося побувати, забезпечення нормальне. У лісовому таборі є навіть військова лазня. В автопарку ремонтують техніку. Побут і служба налагоджені. Ввечері, коли військовики переглядають новини по телевізору, що стоїть на вулиці біля штабу, в них виникає багато емоцій.
Тому що захисники Вітчизни – на «вістрі атаки», це вони роблять новини з фронту, а журналісти їх транслюють. Солдати зараз – головні ньюсмейкери країни. Отож коли вони бачать поранення й смерті своїх товаришів по зброї, а політики оголошують перемир’я, то це не викликає у них схвалення. Десантники готові битись до повної перемоги, звільняти країну від нечисті. Моральний дух бійців дуже високий. За час, що пройшов з початку неоголошеної війни, військовики нагромадили досвід ведення бойових дій.
… Проходження колони – це найбільш небезпечна робота у десантників. Техніка й солдати можуть потрапити в засідку, бути обстріляними із лісопосадок, кущів, які тут називають «зеленкою». Маршрути конвоїв зберігаються у глибокій таємниці й стають відомими перед самим рухом. Більше того, ведучий колони може змінювати маршрут самостійно в процесі пересування. Є тут такий офіцер, на якого, як кажуть, моляться військовики. Під його проводом конвой не потрапляв у засідки.
Начальник відділення тилового забезпечення підрозділу, майор Артем Пєтухов показує польовий склад. Американських сухпайків для автономного виконання бойових завдань достатньо. Втім, солдати, звичайно, більше хочуть поїсти борщу, а не сухої провізії. Вітчизняний продукт – армійський “сухпай” – у цілому нормальний. Але військовики розповідають, що в ньому немає ложки. Тобто боєць його відкрив десь у полі чи лісі, а ложку нехай носить із собою. Взагалі забезпечення десантників належне. Також отримують гуманітарну допомогу від земляків, бізнесменів.
Ось такі вони – фронтові будні й сучасні фронтовики.

Олександр КЛИМЕНКО,
“Голос України”, спеціально для “Зорі Полтавщини”.
(Із району гори Карачун, місто Слов’янськ Донецької області).
24 червня 2014 року.